Зовсім випадково довелось мені слухати дівчину, яка скаржилася подрузі на життя. І в якийсь момент спробувала вимовити такий вислів, як «мізки компостувати». Спроба її виглядала наступним чином: «Вона мені мізки копміс ... компострір ... компенсацією ... копестір ... ну, компостувати!» Може бути, я і прибрехав, що дівчина сказала в результаті вірно, але те, що вона кілька разів намагалася вимовити слово і зупинялася, мабуть, розуміючи, що щось пішло не так, - це абсолютна правда.

Я цю дівчину заповажав за її завзятість, за її увагу до мови! Давно вже забуті милі побутові моменти - покупка заздалегідь десятка талончиків на проїзд в автобусі. Бездушні компостери замінені кондукторами з широкими душею і тілом. Молодь і не уявляє, що слово «компостувати» було переднім краєм боротьби за грамотність російської мови ще якихось тридцять років тому. Це був хіт помилок нарівні з «ложить» і «торт»: народ завзято говорив «компосіровать», а вчителі безнадійно поправляли «компостувати, тому що від компостер».

І ось, компостерів немає, ніхто квитки не пробиває. Залишилося тільки вираз «компостувати мізки», тобто вселяти що-небудь кому-небудь; набридати, приставати; брехати.

Такі вирази в лінгвістиці називають фразеологізмами або, якщо брати ширше, то ідіомами. Фразеологізм, якщо хтось забув, - це стійке словосполучення, що володіє образністю, що характеризується тим, що слова, його складові, втратили значення, а сам фразеологізм має лексичне значення, виведене зі значень слів. Наприклад, «собаку з'їв», «як кіт наплакав» та інші.

Буквально вираз «як кіт наплакав» позначає «з голубиний (дуже маленький) дзьоб»

За часів стародавні і зараз вже туманні, коли стільниковий зв'язок була чимось фантастично недоступним, а інтернет - взагалі з серії іноземних підступів, коли газети і журнали були тільки паперовими, а слово «передплатник» означало людину, яка авансом сплатив право щодня знаходити у себе в поштовій скриньці макулатуру під назвою «Правда», щоб раз на місяць дочекатися журналу «Огонек» або, що було вкрай круто, «Новий світ». Так ось, в ті часи абітурієнти змушені були здавати вступні іспити до університетів, так що їм доводилося в одне літо пробувати вступити тільки в один вуз! Ось такий був жах і стрес у дітей!

У моїх колег-філологів тоді була розвага таке, що гумористи відпочивають: твори майбутніх студентів перевіряти, та й усні відповіді часом радували не менше. Окремий збірник ляпів, жартів і анекдотів можна було б видати на тему використання і розуміння фразеологізмів.

Фразеологізми, на відміну від звичайних словосполучень і пропозицій, ми не вигадуємо кожен раз. Вони в нашій пам'яті зберігаються вже в готовому вигляді. У потрібний момент нам залишається дістати цей образний оборот і вставити в свою промову.

Головне - не переплутати його склад і значення, звичайно. І не ляпнути замість «коли рак на горі свисне» щось типу «коли креветка на пагорбі взвизгнет».

Креветка - саме гучне істота в океані. Рівень шуму збіговиська креветок може досягати 246 децибел

Розвага ж наше полягало в тому, що абітурієнти регулярно нам пред'являли найнесподіваніші зміни фразеологізмів і найнесподіваніші, відповідно, пояснення їх значень. Цитатники ми тоді не складали, але колеги зі спорідненою по духу кафедри одного технічного інституту навіть дослідження провели на тему дитячої інтерпретації фразеології.

Саме тоді нам молоді генії філології пояснювали, що фразеологізм «канути в літо» (канути в Лету) означає «забути все, що вчив за рік». А вийшов він тому, що школярі ж на канікули влітку йдуть і за літні місяці багато, якщо не все, чого їх вчила школа, забувають. Абсолютно несподіваною для них була інформація про те, що Літа в давньогрецькій міфології - це річка забуття, обмивання в якій означало прощання з земним життям і пам'яттю про прожиті роки.

Інший несподіваний фразеологізм довелося почути вже не особисто, а в переказі: «мовчати як риба об лід» (навіть не знаю, чи потрібна тут кома, оскільки моє лінгвістичне свідомість не може припустити, як можна порівняти мовчання і рибу, яка не просто риба, а об лід). Тут уже пояснення було очевидним: риби ж не розмовляють! Чому б їм не помовчати про лід?

Мабуть, навіть якщо окунцем об лід шльопати, то рибка знесе все мовчки і не видасть ні стогону, ні зітхання! Така ось риба - підпільник і партизан!

На відміну від попереднього випадку, коли незнайоме слово замінили за співзвучністю із зрозумілих, тут все слова були зрозумілі, але не занадто багато риб безсловесним два фразеологізму: і тобі «як риба об лід» (зіткнутися з непереборними обставинами і безуспішно намагатися їх подолати) , і «мовчати як риба» (бути гранично мовчазним). Тому слід було їх об'єднати, що на мові лінгвістів називається контамінацією (взаємодією, схрещуванням, об'єднанням мовних одиниць або їх частин на основі їх структурної, функціональної або асоціативної близькості, що призводить до їх семантичному або формальному зміни, а також до утворення нової мовної одиниці). В результаті вийшло вираз образне, але кілька садистське.

Якщо строго слідувати букві лінгвістичного закону, то різні зміни фразеологізмів (додавання або заміна слів) - це погано, це руйнування фразеологізму. Оскільки фразеологізм - це словосполучення, що характеризується відтворюваністю і непроникністю.

Тобто не додати, ні відняти, не змінити нічого не можна! Але, як то кажуть, якщо не можна, але дуже хочеться, то трохи можна!

А де трохи, там і країв не бачимо! І зміни, трансформації фразеологізмів давно стали використовувати як риторичне прийом і літератори, і рекламісти, та й ми, прості смертні, теж.

Ждунов став найпопулярнішим мемом в Новосибірську за 2017 рік, за версією Яндекса

Наприклад, напевно багато хто користується ідіомою «на блюдечку з блакитною облямівкою». І здається, що це самий що ні на є споконвічний російський фразеологізм. Але ж ні! Це чудові Ільф і Петров в романі «Золоте теля» придумали об'єднати традиційний фразеологізм «подати на блюдечку (на блюдце)» (тобто готовим, без зайвих витрат щось отримати) і вираз «блакитна мрія» (тобто недосяжна). І це об'єднання так влучно відбило російську любов до халяви, що миттєво увійшло в мова!

А в новітній історії за фразеологію всерйоз взялася реклама, переробляючи ідіоми під себе, розважаючи слухача жартами типу «Легкий на підйом» (Аерофлот), «Вичави все соки» (соковижималка). Хтось бачив в цих слоганах алюзії на класичні фразеологізми, хтось не помічав. І лінгвісти традиційно відзначали, що знання фразеології прямо пов'язане з культурним рівнем носія мови. Чому так? Що спільного між культурою і розумінням вираження «як кіт наплакав»? Вся справа в джерелах фразеології.

Традиційно майбутні фразеологізми запозичувалися з міфології античної, біблійної, російської (авгієві стайні, перейти рубікон, умиваю руки, диво дивне), з побутових типових ситуацій і професійної діяльності (виносити сміття з хати, рак на горі свисне, шито білими нитками). Пізніше влучні вислови стали приходити в розмовну мову з художньої літератури. Наприклад, довгий час в дев'ятнадцятому столітті одними з найбільш затребуваних в плані цитаций творів були п'єси «Наталка Полтавка» Фонвізіна і «Лихо з розуму» Грибоєдова. У двадцятому столітті можна відзначити дилогію Ільфа і Петрова про Остапа Бендера, яка миттєво розійшлася на ідіоми і не втратила актуальність і досі (може бути, вам ще ключ від квартири, де гроші лежать? Кому і кобила наречена).

У Вікіцитати є сторінка про « золотого теляти »

У двадцятому столітті до традиційних прецедентним текстів, звідки люди черпали влучні вислови, додався ще один джерело - кінематограф. Чому в другій половині двадцятого століття набули поширення анекдоти про Чапаєва, його ординарця Петьку і кулеметниці Анку? Чи не від того, що все зачитувалися книгою Фурманова, а від того, що фільм «Чапаєв» братів Васильєвих буквально був розхапали народом на цитати, на ідіоми. Це зараз він забутий, але в сімдесяті роки нікого не здивувала б фраза «брат Митька помирає - юшки просить», кинута в черзі за будь-яким їстівним дефіцитом в магазині. І за сказане в серцях «білі прийдуть - грабують, червоні прийдуть - грабують: куди простому мужику податися?» Молодим робітникам, з якого в черговий раз вимагати 50 копійок на привітання ювіляра від профспілки, ніхто б в КДБ не подзвонив з доносом.

Кінематограф все активніше поставляв нам ідіоми. Фільми шістдесятих-вісімдесятих років навчили нас не губитися в будь-якій ситуації.

Ми могли відмінно виживати у Франції, оскільки все як один знали фразу «месьє женема па сис жур» (Je ne mange pas six jours - з фр. «Я не їв шість днів») з «Дванадцяти стільців».

Нам не страшні були спокуси Заходу і італьяноговорящімі країн, оскільки «руссо туристо: обліко морале!» - засвоїли ми магічну формулу з «Діамантової руки». Але зазвичай російської людини за кордон не випускали, тому залишалося втішати себе словами кота з відомого мультфільму: «Нас і тут непогано годують!»

Повна цитата: «Ай-лю-лю потім ... Ноу, нихт, немає, ні в якому разі! Леді, сеньйора, фрау, міс, на жаль, нічого не вийде! Руссо туристо! Обліко морале! Ферштен? »

Довгий час саме кінематограф залишався основним джерелом нових актуальних ідіом нашої мови, але з початком нового століття і нової ери доступного інтернету і кінематограф відходить на другий план, поступаючись місцем ідіомам з всесвітньої мережі - мемам. Так, так поширені сьогодні меми цілком можна назвати ідіомами, фразеологізмами, оскільки вони володіють образністю, мають значення, яке частіше ніяк не співвідноситься з початковим контекстом, і вживаються як цілісні і неподільні висловлювання. Мем - це пізнавана типова ситуація, яка подається через якийсь яскравий образ.

Мем - одиниця культурної інформації. Мемом може вважатися будь-яка ідея, символ, манера або образ дії, свідомо чи несвідомо передаються від людини до людини за допомогою мови, листи, відео, ритуалів, жестів і т. Д. Термін введений Річард Докінз - автором теорії егоїстичного гена і галузі наукового знання. В основі вчення лежить твердження про те, що явища масової культури розмножуються подібно до вірусів. Навчальний словник термінів реклами та паблік рилейшенз.

Однак, як мені видається, є і принципова відмінність мема від фразеологізмів. Вірніше, навіть дві відмінності! Перш за все, мем - це багато в чому візуалізація!

Яскрава, незвичайна картинка, вибивається чимось з ряду милих, гарних, але ординарних побратимів. Згадайте: «упоротий лис» прославився саме тому.

Автором упоротого лисиця є британський таксидерміст Адель Морзе

Фотографіями лисиць і котиків повна мережу. Всі милі, гарні, звичайні. І тільки одна фігура з незвичайною посадкою і з'їхала кудись мордою вибилася з ряду, вп'ялася в нашу пам'ять, як голка, як шип на м'якій рівній доріжці. Звичайно, бувають меми та без візуальної складової - просто незвичайні фрази, в силу своєї абсурдності або якихось часом невідомих причин отримали несподіване глобальне поширення за короткий термін. Наприклад, «мопед не мій (я просто розмістив об'яву)» - мем, що вводить чужу мову, картинку або будь-яку чужу інформацію, яку ми повторюємо, але за яку не ручаємося і не несемо відповідальності. Але в основній своїй масі меми хороші саме тим, що їх можна використовувати в якості картинок, стікерів в віртуальному спілкуванні: вставив відповідну картинку у відповідь, і співрозмовник все зрозумів без слів, хоча насправді картинка якраз і виступила тими словами, що ви могли б вимовити.

Другою особливістю мемів на противагу фразеологизмам, мені здається, можна відзначити те, що мем за своєю природою передбачає можливість і навіть необхідність індивідуальної підстроювання до ситуації, доопрацювання автором висловлювання. Ждунов хороший тим, що на нього можна зробити (і зроблено) незліченна кількість пародій, інтерпретація з різних приводів: ждунов пошти Росії, ждунов в поліклініці, ждунов такий, ждунов сякий! «Превед медвед» легко вбудовується в різні життєві ситуації, збагачуючи їх, доповнюючи, інтерпретуючи. Легкий рух пензлика фотошопа або примітивного графічного редактора, і ви отримуєте індивідуальний мем на основі загальнозрозумілій основи: «превед медвед» виявляється на засіданні Державної думи, а «хто ми, чого ми хочемо» висловлюють найнесподіваніші і особисті мрії.

Так що меми, без сумніву, збагачують нашу мову, роблять її яскравіше, різноманітніше, виразніше.

Уміння використовувати мем до місця на сьогодні показує людини грамотного і включеного в сучасний пласт культури, що не архаїчного.

Меми в нашому житті, в нашій мові - це новий виток у житті ідіом, новий тип фразеологізмів. Наступ ери інтернету похитнуло впевнену позицію лінгвістів. Тепер вже ми опинилися в якійсь мірі поза культурного контексту. І, як результат, тепер вже не філологи-вчені іронізують над «безграмотною» молодь, а навпаки, молодь ділиться знаннями з поколінням двадцятого століття.

Тому в кінці ще одна досить симптоматична історія. Восени на науковій конференції молодий доцент закінчив свій виступ фразою «Це очевидно, Карл!», Студентська аудиторія посміхнулася. Сидить поруч зі мною доктор наук, професор пхнув мене ліктем у бік і запитала:

«При чому тут Карл? В аудиторії, я знаю, немає жодного Карла! »
«Навіть Клари немає!» - подумав я і взявся пояснити колезі, що Карл тут не зовсім при чому.

«Мем-шоу» в Красноярську: життя як пекельний баян і суцільний демотиватор

«Що ви чули про« Ходячих мерців »?» - запитав я доктора наук на науковому заході, ризикуючи уславитися мракобісом. Але все вирішилося добре: в мережі було знайдено відповідна картинка, продемонстрована на екрані смартфона, обличчя героїв мема були вивчені пильно, контекст був зрозумілий і прийнятий. Сталося все майже так, як бувало двадцять п'ять років тому, тільки тоді доктор наук пояснювала ненавченого студенту, що означає «до мозку кісток», що таке кістковий мозок і чому немає фразеологізму «до мозку І кісток» - надто вже дивне зіставлення: кістки і мозок! Тільки тепер молодь часом пояснює нам, замшілих пеньках, що означає те чи інше вираження і звідки воно взялося .