1. Празький лінгвістичний кружок - таємний пароль лінгвістів в СРСР
2. Перед нами постав поет величезної сили - Вітєзслав Незвал
3. Чеська амплітуда авангарду
4. Швейк як пожвавлення радянського і російського пейзажу
5. Колір і фактура - місто, який приголомшує
6. Хвороба під назвою «Кафка»

Сергій Бірюков, фото: Антон каймаком Ще студентом-русистом Сергій Бірюков почав свій роман з чеською літературою, якої залишався вірним і в Тамбові, де навчався і викладав, і в Німеччині, де живе вже два десятиліття, займаючись російського авангарду - заснована ним ще 1990-ті Академія зауму вручає таку нестандартну премію як Міжнародна відмітина імені Давида Бурлюка.

Свою поезію він пов'язує з традицією російського футуризму, його тексти переведені на багато європейських мов. У Чехії вірші Сергія Бірюкова потрапили раніше нього самого - в перекладі Олени Махоніновой. А в Прагу поет приїхав тільки недавно - щоб виступити на фестивалі Kulturus.

- Празький лінгвістичний гурток, Роман Якобсон, князь Микола Трубецой ... Яку роль вони відіграють у вашій біографії як літературознавця?

Празький лінгвістичний кружок - таємний пароль лінгвістів в СРСР

Роман Якобсон, фото: Philweb CC BY 3.0 - Це об'єднання було в пізньорадянської час овіяне романтизмом - «ПЛК» звучало в російській філологічній середовищі, як пароль, оскільки і Якобсон, і Трубецькой були фігурами першого ступеня значимості, але не дуже прийняті офіціозної наукою. Тому для нас це було своєрідною ...

- Масонської ложею?

- Саме так. Крім того, особисто для мене Якобсон був важливий тим, що саме тут, в Празі, в 1921 році він написав і видав роботу «Підступи до Хлебникову», а Хлєбніков для мене - фігура номер один в російської поезії ХХ століття.

- Можна сказати, що саме Празький лінгвістичний гурток послужив для вас містком і в чеську культуру?

- Безумовно, адже в його роботі брали участь і чеські лінгвісти, і чеська лінгвістика теж була для нас величезним стимулом, і коли в 1970-і рр. вийшла збірка «Структуралізм" за "і" проти "», де були і роботи чеських дослідників, це стало дуже важливою подією.

- Ви говорили, що ваш інтерес до чеської літератури у вас був такий великий, що, хоч ви і були русистом, одну зі своїх робіт написали про Вітезслава Незвале.

Перед нами постав поет величезної сили - Вітєзслав Незвал

Вітєзслав Незвал і Карел Тейге, фото: Моравський краєзнавчий музей в Брно - У 1970-ті рр. Незвал був фігурою, яка привертала до себе в Радянському Союзі велика увага, - його переводили кращі російські поети, наприклад, Семен Кірсанов, Леонід Мартинов, Давид Самойлов. Крім того, Незвал згадується ще в книзі Ілля Еренбурга «Люди, роки, життя».

- На відміну від Ярослава Сейферта, Незвал був в СРСР «дозволений» як поет, лояльний режиму, його було дозволено переводити ...

- Так, і ми це розуміли. Однак все це залишалося на другому плані, оскільки перед нами постав поет величезної сили і високого рівня. Як відомо, Незвалом дуже захоплювався Йосип Бродський, який навіть присвятив йому вірш «На Карловому мосту ти посміхнешся, переїжджаючи до життя щоночі ...». І, звичайно, незваловскіе «Прага з пальцями дощу», «Жінка у множині» «входили в нас» тоді і крім перекладів - нам іноді вдавалося читати ці вірші і по-чеськи. Навчаючись на третьому курсі філфаку Тамбовського педагогічного інституту, я написав роботу про Незвале і групі «Девятсіл», простежуючи його шлях переходу від поетизму до сюрреалізму, хоча чеська література і не входила в нашу програму. Чеської поезії займалися і ті студенти, хто сам писав вірші, а в прозі мене дуже цікавив Карел Чапек.

Чеська амплітуда авангарду

- У вас є робота «Амплітуда авангарду». Якщо розглядати в загальноєвропейському значенні, з урахуванням вашого досвіду роботи в Німеччині, яке місце займає чеський авангард?

- У празькому музеї «Кампа» я побував на виставці чеських сюрреалістів, де я побачив роботи Купки і Штирского, який входив до групи «Девятсіл». Мені було дуже цікаво побачити це живцем, оскільки багато я знав в репродукціях. Я думаю, що чеський авангард - дуже сильний і глибокий, і, зрозуміло, він вписується в цю амплітуду - просторову і тимчасову. Я бачив колажі Карела Тейге - це дуже цікава ретроспекція, простягнута до сучасності. Моя ідея з приводу авангарду полягає в тому, що це - незакінчену рух.

- обірвав?

- Так, воно було обірвано, причому не тільки в країнах, де був соціалізм; обірване рух, яке пізніше продовжилося. І якщо ранній авангард був, користуючись терміном Ігоря Смирнова, «історичним», то авангард другої половини ХХ століття я називаю «внеисторическим» - в гегелівському розумінні. Авангардисти не йдуть на пенсію!

Швейк як пожвавлення радянського і російського пейзажу

- Яке місце в «російській літературній свідомості» ви як філолог відводите чеській літературі?

Бравий солдат Швейк, фото: Jirka.h23 CC BY-SA 4.0 - Ймовірно, це залежить від епохи. Більш рання чеська література була принципово важлива, наприклад, для Лєскова, який перекладав Боженов Нємцову і писав про неї статті. Лєскова цікавило, як чеська література розвивається, які шляхи вона знаходить. Дуже точно увійшов в російську літературу Гашек. Мій друг, чудовий поет Володимир Леванскій в кінці 1960-х присвятив Швейку вірш, де звучить такий рефрен: «А він собі йде і йде, йде і йде пиво пити в Будейовіце». Швейк був важливою і привабливою фігурою, дуже оживляє літературний пейзаж за радянських часів.

- Після нещодавньої прем'єри «Пригод бравого солдата Швейка» в Олександрійському театрі Петербурга Дмитро Биков прочитав лекцію, пояснивши, нарешті, петербуржцям суть цього персонажа. Швейк залишається на слуху і у нових поколінь російських читачів. Чому?

- Є якась поведінкова близькість, той же пацифізм ... Друге чеське ім'я - це, звичайно, Карел Чапек, його «Засіб Макропулоса». В кінці 1960-х - початку 1970-х театри часто зверталися до цього твору. Думаю, до Чапеку були небайдужі багато, і він вплинув, наприклад, на братів Стугацкіх. Я згадую тут також Яна Отченашек - «Кульгавий Орфей», «Ромео, Джульєтта і темрява». Це надзвичайно психологічно сильна література. В кінці 1960-х рр. я грав у молодіжному театрі Тамбова, і ми репетирували «Ромео, Джульєтта і темрява», де я грав Ромео. Тоді, на жаль, ми не змогли просунутися далі репетиційного процесу. Хоча це література військового часу, психологічні колізії, передані Отченашек, - поза часом і простором.

Колір і фактура - місто, який приголомшує

- За часів соціалізму переклади з чеської були частиною державної політики СРСР. А зараз щось перекладається? Чи є до цього якийсь інтерес? Адже останнім ім'я, яке на слуху - Мілан Кундера.

- На початку 2000-х рр. в Росії вийшов великий том сучасної чеської поезії, де дуже багато імен. Це зробив Сергій Главюк - великий подвижник, який випустив кілька збірок сучасної слов'янської поезії. Імена і вірші є, але навколо них відсутня аура для «презентації авторів».

- Повернемося до Праги. Ви потрапили в це місто в перший раз - яким було ваше перше враження як поета? Звук? Колір? Фактура?

- Скоріше, фактура і колірна гамма - я був в музеї Кафки і галереї «Кампа», де поринав в колір. Напевно, я бачив Прагу очима художників, і це враження переніс на саме місто. Місто приголомшує. З моїм другом Євгеном Деменко ми пройшли 16 тисяч кроків - у нас був лічильник. Зазвичай міста вкарбовуються в моїх віршах, і Прага не повинна «втекти» - я хочу її «зловити», і, можливо, це буде пов'язано з чеської поетичної аурою.

- Прага виявилася такою, як ви її представляли, або інший? Адже ви їхали сюди з величезним «багажем», знаючи, хто жив і бував тут раніше ...

- Прага виявилася навіть більше того, ніж я собі уявляв. «Багаж», звичайно, підспудно присутній, однак це - віртуальне знання, а коли ти реально потрапляєш в це місце, бачиш на власні очі, проходиш своїми ногами, - зовсім інше.

Хвороба під назвою «Кафка»

Сергій Бірюков в музеї Кафки в Празі, фото: Євген Деменок - Ви шукали тут певні адреси?

- Мій друг, відомий славіст Томаш Гланц, дізнавшись, що я їду в Прагу, поділився адресами - де жив Незвал, Тейге, Цвєтаєва. І я радий, що побував в цих будинках, відчув присутність цих людей. Мене вразив будинок, де жив Карел Тейге, - в стилі «Баухаус», дуже гармоніює з його особистістю.

- Не минули ви, мабуть, і Франца Кафку, якого називають «інтуїтивним сюрреалістом»?

- З ним у мене теж був «роман» - розповіді Кафки в 1968 р вийшли в Радянському Союзі, і ми їх інсценували ще в студентські роки. Деякі з нас були хворі Кафкою - його треба було якимось чином пережити. Я радий, що мені вдалося побувати в унікальному музеї Кафки в Празі - по-моєму, такого музею немає більше ніде.