У театрі "Київ Модерн-балет" Раду Поклітару репетирує "Сплячу красуню" П.Чайковського (прем'єра модерної версії заявлена ​​в столиці на кінець травня). У перервах між репетиціями балетмейстер ділиться думками про Чайковського, Швейцарії та "самоокупності" свого театру.

Поки палац короля Флорістана, одного з героїв балетного сюжету, ще не готовий для сценічної експлуатації (він добудовується), Раду репетирує свій новий спектакль на Подолі, в репетиційній залі Київського муніципального дитячого музичного театру. Вже досить довгий час "Київ Модерн-балет" перебуває в "приймах" в цій будівлі, власне кажучи, в будівлі колишнього Будинку культури «Харчовик». За минулий період сімейних скандалів і розборок на одній території не спостерігалося. Але тема власного приміщення для "Київ Модерн-балету» - не скасовувалася.

Театр "Київ модерн-балет"

- Раду, недавно твій театр отримав статус академічного. Наскільки це позначилося на зарплатах і на більшій самостійності колективу?

- Ми зберегли той же рівень зарплат, який і був до нашої недавньої автономії. Адже, як відомо, всі артисти "Київ Модерн балету" раніше значилися артистами Муніципального музичного театру для дітей.

Сьогодні злегка вдалося підняти зарплати виконавцям за рахунок підвищення розрядності. Але говорити про якомусь неймовірному фінансовому стрибку, враховуючи ще й нашу інфляцію, ніяк не доводиться.

- Твій театр активно гастролює, зборознив практично всі придатні для балетів сцени України. Чи можна говорити про самоокупності такого ефемерного дітища, як "Київ Модерн-балет" в наших умовах веселою економічної реальності?

- Такого не може бути. До того ж наш театр є "неприбутковим" і за своїм статусом. Ми повинні витрачати на розвиток театру, на нові проекти. Нас, до речі, постійно запитують представники бізнесу - про самоокупності. Але вона неможлива, оскільки і жанр дорогою, і подібні проекти завжди дотаційні. Адже ми існуємо не в системі антрепризи або бродвейського мюзиклу, коли одна назва амортизується довгий-довгий час. "Київ Модерн-балет" - сучасний репертуарний театр.

- Тим не менше, розмови про пошук будь-якого окремого приміщення для такого репертуарного театру - то виникають, то затихають. На якому етапі сьогодні ці мрії про майбутнє?

- Мріяти не шкідливо. І можу сказати, що "Київ Модерн-балету" дуже потрібен свій будинок. При цьому я досить раціональний людина і прекрасно розумію, що нині мріяти про будівництво будь-якого нового театру - зі сценою і з усіма іншими прекрасними архітектурними досягненнями - навіть не має сенсу.

Мені взагалі важко уявити, що в цей час будь-хто цим захоче і зможе займатися. І можна тільки порадіти за Віталія Юхимовича Малахова, якого, незважаючи на всі проблеми і перешкоди, все-таки побудували в Києві новий сучасний театр. Причому прекрасний театр. І, не забуватимемо, це практично єдиний новий театр в Києві за роки Незалежності. Втім, не тільки Незалежності.

Театр "Київ модерн-балет"

- Але все ж деякі театри в Києві хоча б перебудовувалися. І заново відкривалися, на зразок красивого лялькового по вулиці Грушевського.

- Саме так, перебудовувалися, відкривалися. А ось новий театр - один-єдиний за такий тривалий період. А цей період - сторіччя. Тому про новій будівлі я, звичайно ж, думаю, але в той же час розумію, що, може бути, на цьому етапі нам не менш потрібна хоча б база для театру. Репетиційний зал, якісь адміністративні приміщення.

- Є варіанти?

- Варіанти є завжди. Але головне - щоб співпадали бажання і можливості. Міністерство культури, департамент культури Києва в цьому плані дуже хочуть допомогти "Київ Модерн-балету". І я це бачу. Адже і вони, і ми розуміємо, що репетиційна база - це хоча б робота в нормальному приміщенні, в нормальний час. А не по вечорах, як ми репетируємо зараз "Сплячу красуню", розділяючи почерговість репетиційних приміщень з господарями Дитячого музичного театру. Нелюдське стовпотворіння, яке є тут і зараз, звичайно ж, не сильно надихає, але ми працюємо.

Якраз нова робота Раду - більше ніж амбітна: культова "Спляча красуня", музика Чайковського, лібрето Всеволожського і Петіпа, сюжет Шарля Перро. Хто ж не бачив, цю "Сплячу"? Хто її не будив сто раз в дитинстві? Але, як завжди, у Поклітару передбачається черговий естетський хореографічний перевертень на основі класики. На основі тієї історії, всередині якої живуть не тужать красуня Аврора, принц Дезіре, фея Сирени, фея Карабос і інші прекрасні і жахливі істоти.

- По-моєму, це вже третій класичний балет Чайковського, до якого ти прикладаєш модерну руку?

- А у Чайковського взагалі-то три балету.

- І якщо все його балети вичерпаються, то що потім - почнуться опери в репертуарі твого театру?

- Опери, звичайно, теж можуть бути в розробці - з прицілом на наш напрямок. Але якщо брати, наприклад, "Пікову даму" в адаптації для балету, то там "заважає" текст Пушкіна.

- Чим же він тобі заважає?

- Заважає в переносному сенсі. Я маю на увазі, що великий текст як би тяжіє в цій історії, авторське слово створює неповторну магію всередині пушкінського сюжету. Тому мені поки не до опер, займаємося балетом.

"Спляча красуня" - геніальна партитура. І я знав, що рано чи пізно до неї прийду. Взагалі я намагаюся в репертуарі "Київ Модерн-балету" чергувати великі і малі форми. В один сезон ставлю гранд-спектакль, на наступний - досить камерну річ. Ось була "Жизель", потім був балет "Вгору по річці".

Але, якщо чесно, до "Сплячої красуні" я навіть не підступився б.

- Що зупиняло?

- Ніщо не зупиняло. Але не було і особливої ​​опори, підтримки. Тепер, на щастя, вона знайшлася - допомога Швейцарського посольства. Власне, цей проект - ініціатива швейцарської сторони. І у них, і у нас є величезний інтерес до створення нового культурного продукту, який можна розцінювати як копродукцію творчих сил Швейцарії і України.

- З української сторони - ти, хто в "Сплячої красуні" представляє Швейцарію?

- Цю країну представляє художник, чудова Маріанн Холленштайн.

- У нас напевно про неї не так багато знають.

- Вона взагалі в Україні буде робити свій перший проект. І вже кілька разів була тут у нас у справах "Сплячої красуні".

Я свідомо шукав художника "звідти", з європейськими країнами. Швейцарія - невелика, красива країна. І те, що нам вдалося знайти художника такого рівня, як Маріанн, - велика удача.

В її роботах для театру є чудове поєднання яскравої образності та експресії, то, що буквально втягує глядача в сценічну дію. При цьому Маріанн гостро відчуває сучасні художні форми. У неї досить серйозний послужний список, багато вистав, виставок, різноманітних нагород. З 2006-го вона працює вільним художником в Ульмі і Базелі. Працює сценічним дизайнером опери, балету і драматичного театру - в театрах Німеччини, Швейцарії, Туреччини, Греції. А ще - в країнах Африки, в Ізраїлі. Рік тому вона отримала німецьку федеральну театральну премію. А мешкає ця художниця і в Ульмі (Німеччина), і в Базелі (Швейцарія).

Театр "Київ модерн-балет"

- Все-таки Маріанн більш тяжіє до авангарду або до традиційних художніх цінностей?

- Послухай, що таке авангард? Взагалі дивно вимовляти сьогодні слово "авангард" в застосуванні до будь-якого мистецтва, оскільки ми абсолютно не знаємо, хто ж попереду нас!

- А наскільки цей проект буде підйому і мобільний - для показу не тільки на стаціонарній майданчику (прем'єра на сцені Театру імені Івана Франка), а й на інших гастрольних територіях?

- В першу чергу, ми як раз і проговорювали з Маріанн подібний аспект. Оскільки "Київ Модерн-балет" - театр глибоко і довго гастролює. І тому нам просто необхідно мати спектаклі, які підходили б не тільки для сцени Театру імені Івана Франка або екс-Жовтневого палацу, але були б органічні і на інших сценічних майданчиках.

- Вибач, якщо торкнуся фінансового питання. Якою мірою швейцарська сторона економічно покриває створення подібного проекту?

- По ідеї - 100% фінансування. Але напевно треба буде шукати і інші засоби, оскільки завжди в ході роботи виникають непередбачені витрати. Але поки говоримо саме про 100% фінансування. І для нашого театру це колосальна рідкість і радість.

Ще одна умова швейцарської сторони - ми повинні будемо показувати "Сплячу красуню" і на фестивалях, і на гастролях в Швейцарії. Ось ця умова для нас абсолютно приголомшливе! І ми з ним глибоко і беззастережно згодні.

"Спляча красуня" - один із стародавніх міфів культурного світу. Як відомо, задовго до П.Чайковського цей же сюжет схвилював французького композитора Фердінан Герольда. І він створив балет під схожою назвою - "Красуня в сплячому лісі", використавши лібрето Ежена Скріба. Прем'єра відбулася в 1829-му на сцені Паризької опери. А рівно через 60 років з'явилася геніальна версія "Сплячої красуні" від Чайковського і Петіпа, вона стала канонічною.

Тим часом, Поклітару на основі міфу про "Сплячої красуні" шукає нові джерела натхнення. І знаходить їх у творчості неаполітанського поета і казкаря Джамбаттіста Базіле. Ще на початку XVII століття він створив збірник "Казка казок", який об'єднав п'ять десятків казкових сюжетів на неаполітанському діалекті. І багато письменників-послідовники неодноразово пили воду з цього невичерпного джерела, адаптуючи або переосмислюючи старовинні сюжети на свій лад. У тому числі і "Сплячу красуню".

Театр "Київ модерн-балет"

- Придумуючи що-небудь нове, іноді буває корисно повернутися до чогось дуже-дуже старому, - так парадоксально загортає свій спіч Раду Поклітару. - Я вирішив звернутися до першоджерела "Сплячої красуні". І з подивом виявив, що задовго до Шарля Перро одним з тих, хто першим записав цю казку, а потім і видав її, був саме Джамбаттиста Базіле. Він - італієць, він один з тих, хто відкрив цілому світу сюжети "Попелюшки", "Кота в чоботях".

Згодом все це листувалося іншими. Це як у випадку з Лафонтеном, байки якого також адаптували на свій лад і Іван Крилов, і Леонід Глібов.

"Казка казок" Базіле передбачає наскрізний хід: молоді люди по черзі протягом п'яти днів розповідають неймовірні чарівні історії. Звідси і ще одна назва - "П'ятидні". Історики підкреслюють, що в основі цих казок - сільський фольклор, адаптований під стиль бароко. Ті ж історики стверджують, що в зв'язку з Базіле маємо перший в історії європейської літератури збірник народних чарівних казок!

- Загалом, ти знайшов оригінал у Базіле - і надзвичайно надихнувся.

- Повторюся, не просто надихнувся, а з подивом відкрив для себе багато нових подробиць, про які не хочу говорити, оскільки дещо з цих відкриттів з'явиться на сцені в прем'єрному балеті.

З того, про що можу говорити ... Деякі зміни зазнає двір короля в першому акті. Оскільки на сцені будуть не людські істоти, а якісь незвичайні фантазійні образи, навіяні тієї міфологією, яку я перерив, готуючись до вистави. Це будуть якісь істоти з потойбічного світу. Разом з художником Маріанн Холленштайн і нашим художником по костюмах Дмитром курять, сподіваюся, здивуємо подібними істотами і спектаклем як таким - і українського, і швейцарського глядача.

Ми якраз дуже багато часу проводимо, обговорюючи деталі майбутньої вистави. В якій гамі це все повинно бути витримано? Як це все повинно поєднуватися музично і хореографічно? Наскільки тут важливий дисонанс як усвідомлений прийом?

- Знаю, що готуючись до нових проектів, ти зазвичай їдеш в Голландію і вже там медитуєш, щось записавши, фантазуєш - шукаєш образ нової постановки.

- На цей раз все було інакше. Я не поїхав ні в яку Голландію, де дійсно часто пишу свої експлікації. На цей все було скромніше. Я усамітнився під Києвом, у Ворзелі. І, можна сказати, саме там і зустрів свою "Сплячу красуню", коли ходив у навушниках лісами і полями Ворзеля, слухаючи музику Чайковського.

А вже після цих прогулянок приходив в готельний номер, сідав на ноутбук і працював.

- Так все-таки в цьому проекті ведучий - Чайковський? А чи не екзотична літературна основа?

- Петро Ілліч - абсолютний геній і моя абсолютна любов довгі роки. Я і раніше проходив через казкові випробування "Сплячої красуні" - як артист балету. Це було в Пермі, в хореографічному училищі. Уже пізніше, в Білоруському театрі опери та балету, де я десять років працював артистом, танцював і женихів Аврори, і одну з моїх улюблених партій - фею Карабос. Як відомо, в оригіналі це чоловіча роль. А в 2001-му робив нову редакцію класичної версії "Сплячої красуні" в Кишиневі - на сцені Театру опери та балету. Тоді вийшла компактна двохактний версія, хореографія Петіпа, без відхилень від канонів.

І ось через 17 років - абсолютно нова інша версія "Сплячої красуні".

Театр "Київ модерн-балет"

- Що в цьому балеті і в музиці Чайковського для тебе найбільш важливо - саме на емоційному рівні, якщо порівнювати з тими балетами, які робив раніше?

- "Лебедине озеро" і "Лускунчик" як би "легше" для сприйняття глядачів, слухачів. В "Сплячої красуні" - велика кількість музики, яка навіть не завжди балетна за своєю формою: багато симфонічних антрактів, які мають відношення скоріше до симфонічного жанру.

Я все це намагаюся зберегти. Тому що з музикою, яку люблю, розлучаюся неохоче. У цій же музиці є і циклічність, та балетна сюітность. І те, що музика балету близька великим симфоній Чайковського, - це для мене надзвичайно привабливо як для хореографа.

- Майбутня "Красуня" - більш драматична або ще більш іронічна в порівнянні з попередніми твоїми проектами на музику Чайковського?

- "Спляча красуня" - один з найбільш тривалих балетів. Там близько трьох годин музики. І навіть якщо я дивлюся класичну версію "Сплячої красуні", то важливо, щоб танцювала трупа категорії А - тільки великі.

Що ж стосується нашої версії, то, гадаю, глядач знайде там і драматизм, і іронію. А головне, сподіваюся, він знайде там казку ... У всякому разі, мені цього дуже хочеться.