1. Саратовське дитинство
2. Від шахіста до артиста
3. «Лелик, куди їдеш?». Надходження в Школу-студію МХАТ
4. Особисте життя - «питання делікатне»
5. Табаков і «Современник»
6. «Підвальний» театр «Табакерка»
7. Останні роки і смерть
8. Цікаві факти про Олега Табакова:

Про т лежачого на дивані дворянина Обломова до суворої домоправительки міс Юфіміі Ендрю - Олегу Табакову була під силу будь-яка роль . Колеги називали його лагідно, як мама, Льолік, а діти знали, що його голосом розмовляє кіт Матроскін в мультфільмах про Простоквашино . Актор керував відразу двома театрами - МХТ імені А.П. Чехова і власним театром-студією. легендарна «Табакерка» подарувала російській культурі ціле покоління талановитих артистів.

Саратовське дитинство

Олег Табаков. Фотографія: moiarussia.ru

Олег Табаков. Фотографія: rusplt.ru

Олег Табаков. Фотографія: teatral-online.ru

Батьки майбутнього актора, Павло Табаков та Марія Березовська, працювали лікарями. Як згадував Олег Табаков, в дитинстві його оточували тільки люблячі люди - бабусі Ольга і Анна, дядько і тітка, двоюрідний брат і зведена сестра. Всі разом вони жили в комунальній квартирі в Саратові .

У чотири роки Олег уже вмів читати. Він по кілька разів перечитував улюблені книги, тексти яких потім пам'ятав напам'ять, - «Робінзона Крузо» Даніеля Дефо, "Мертві душі" Миколи Гоголя , Книгу Еля Регистана «Сталевий кіготь».

В перші дні Великої Вітчизняної війни батько добровільно пішов на фронт, а в кінці 1942 року мати захворіла на черевний тиф і довго потім не могла відновитися. Одужавши, разом з семирічним Олегом і дочкою Міррою вони перебралися в Ельтон - містечко на кордоні з Казахстаном. Тут хлопчик пішов до школи і вперше взяв участь в театральній виставі. Це була невелика сценка для поранених військових.

Від шахіста до артиста

Олег Табаков. Фотографія: my-fine.com

Олег Табаков. Фотографія: domkino.tv

Олег Табаков. Фотографія: gornitsa.ru

Після війни Табакова повернулися в Саратов, але вже без батька: батьки розійшлися. Олег продовжив навчання в чоловічій середній школі. У вільний час він збирав книги, в яких знайомився з творами вітчизняних і зарубіжних письменників: Проспера Меріме, Ільфа і Петрова, Віктора Ардова, Олексія Толстого . Крім читання, Табаков захоплювався театром - часто відвідував саратовський ТЮГ , Чий репертуар знав напам'ять.

У 1948 році Табаков почав ходити в шаховий гурток при Саратовському палаці піонерів і школярів. Заняття він відвідував кілька років. У восьмому класі Олег Табаков став артистом дитячого театру «Молода гвардія». Його наставником була заслужений працівник культури Української РСР Наталія Сухостав, яку артист потім називав своєю хресною в акторській професії. Саме вона помітила гучноголосі шахіста і забрала його в театральний гурток.

«Лелик, куди їдеш?». Надходження в Школу-студію МХАТ

Олег Табаков. Фотографія: tabor.ru

Олег Табаков. Фотографія: tagankateatr.ru

Олег Табаков. Фотографія: docplayer.ru

У 1952 році, за рік до закінчення школи, Табаков став готуватися до вступу в театральний інститут. Тонкощі професії він студіював по книзі Михайла Чехова «Шлях актора». Родичі відмовляли: мати мріяла, щоб син пішов по їх стопах і став лікарем. Сім'я переживала, що хлопчика з провінційного драмгуртка навряд чи чекає удача в столиці.

Олег Табаков подав заяву в ГИТИС і Школу-студію МХАТ . На вступних іспитах він декламував уривки з роману Степана Злобіна «Степан Разін» і книги Олександра Фадєєва «Молода гвардія». Прийняли Табакова відразу в два училища, але він вибрав Школу-студію МХАТ. У той час там викладали Ольга Андровська, Клавдія Єланська, Борис Ліванов, Марк Прудкин і інші народні артисти.

У першому ж семестрі Табаков-студент позбувся стипендії і гуртожитку: не зміг здати екзаменаційне твір. На деякий час він підселився в квартиру до знайомого в Великому Харітоньевском провулку. «Дивно, як в житті все сходиться. Приблизно в ста метрах від мого першого московського притулку знаходився вугільний підвал - склад, який через двадцять п'ять років став сценою і залом «Табакерки» ... »- згадував актор.

Павло навчався на курсі народного артиста СРСР Василя Топоркова, був відмінником. У студентських спектаклях йому в основному діставалися ролі позитивних героїв. Коли він зіграв Хлестакова з гоголівського «Ревізора» , Один з викладачів сказав: «Виявляється, в вас дрімав прекрасний комедійний актор».

У 1956 році третьокурсник Олег Табаков вперше з'явився в кіно. До цього він знімався тільки в масовці і в ефірах Всесоюзного радіо. Дебютом стала картина режисера Михайла Швейцера «Тугий вузол», де Табаков виконав головну роль - хлопця Сашу Комлева. На радянський екран фільм вийшов лише 30 років потому під назвою «Саша вступає в життя».

Особисте життя - «питання делікатне»

Олег Табаков і Людмила Крилова. Фотографія: anews.com

Олег Табаков з дітьми від першого шлюбу: сином Антоном і донькою Олександрою. Фотографія: postila.ru

Олег Табаков і Людмила Крилова. Фотографія: obozrevatel.com

У 1958 році на зйомках фільму «Будинок край дороги» режисера Ірини Поплавську Олег Табаков познайомився з молодою актрисою Людмилою Крилової. Вона розповідала: «Як зараз пам'ятаю - порожня гримувальна, спиною стоїть жінка в білому халаті, в кріслі сидить людина, бачу в дзеркалі його відображення і мало не падаю! Затремтіли коліна, аж зуби. <...> Мене немов б'є! Такого відчуття не відчувала ніколи! »</ ...>

В кінці наступного року вони зіграли весілля, а влітку 1960 року у пари народився первісток Антон. Через шість років з'явилася дочка Олександра.

У 1981 році Олег Табаков познайомився в ГІТІСі з 16-річною Мариною Зудіної - вона прийшла поступати на його курс. Незважаючи на різницю у віці, між ними почався роман, і в 1995 році вони одружилися.

Табаков і «Современник»

Олег Табаков з дружиною Мариною Зудіної. Фотографія: utro.ru

Олег Табаков з дружиною Мариною Зудіної. Фотографія: goodhouse.ru

Олег Табаков з дружиною Мариною Зудіної і дітьми від другого шлюбу: сином Павлом і донькою Марією. Фотографія: vistanews.ru

Ще під час навчання в Школі-студії МХАТ Табаков подружився з Олегом Єфремовим. Педагогу належала ідея створити Студію молодих акторів - майбутній театр «Современник» . У цьому його підтримали молоді випускники: Галина Волчек, Ігор Кваша , Євген Євстигнєєв та інші актори. У їх числі був і Олег Табаков, який взяв на себе організаційно-громадську роботу. «Современник» спочатку перебував у приміщенні МХАТу, а в власний будинок на вулиці Маяковського театр перейшов лише в 1961 році.

Театр відкрився 15 квітня 1956 року народження, на новій сцені показали виставу за п'єсою драматурга Віктора Розова «Вічно живі». Репетирували чотири місяці: Табаков зіграв студента Мишу. У наступному році актор знову виконав роль студента і знову за п'єсою Розова - «В пошуках радості». Після цього героїв Олега Табакова часто називали «Розовський хлопчиками» - синонім романтичних, відкритих і наївних молодих людей. Такі ролі діставалися акторові і в кіно. У стрічці Анатолія Ефроса «Гучний день» за мотивами однойменної комедії Розова Табаков грав 15-річного максималіста Олега Савіна, в ролі якого більше 60 разів виступав в «Современнике».

Про артистів «Современника» говорила вся Москва. Глядачі любили їх, кінематографісти навперебій звали зніматися в кіно. У 1963 році Табакову нарешті вдалося піти від амплуа «Розівського хлопчика»: він зіграв бригадира Бабушкіна в фільмі «Молодо-зелено». Потім була і перша негативна роль - лейтенант Крутиков в стрічці «Живі і мертві» .

Через важке графіка і навантаження в 29 років у Олега Табакова стався інфаркт. Лікарі радили покинути сцену, але через пару місяців актор вже репетирував постановку «Звичайна історія». У 1967 році цей спектакль отримав Державну премію СРСР, а самого Табакова нагородили орденом «Знак Пошани» за заслуги в розвитку радянського мистецтва - це був перший орден в історії «Современника».

У 1968 році Табаков повернувся до ролі Хлестакова - він зіграв його у постановці празького театру «Чіногерни клуб». Як пізніше зізнавався артист, гоголівський персонаж був улюбленою роллю. Після гастролей в Чехії за ним закріпився статус міжнародної зірки.

Через два роки Олега Єфремова призначили художнім керівником МХАТу. Замість нього директором «Современника» став Олег Табаков, а Галина Волчек - головним режисером. В театр прийняли багато нових талановитих артистів: Валерія Фокіна , Костянтина Райкіна , Марину Нейолова, Юрія Богатирьова . Відразу ж молоді люди заявили про себе: Фокін, наприклад, поставив спектаклі «Валентин і Валентина», «Провінційні анекдоти», «Сон смішної людини».

Табаков-керівник був суворим: карав прогульників і ледарів, звільняв порушників; Табаков-актор продовжував грати в більш ніж в 30 постановках театру. В цей же час він брав участь в теле- і моноспектаклях, продовжував зніматися в кіно. У 1973 році Табаков зіграв одну з яскравих ролей в повнометражних фільмах - шефа німецької політичної розвідки Шелленберга в серіалі Тетяни Ліознової «Сімнадцять миттєвостей весни».

«Підвальний» театр «Табакерка»

Олег Табаков. Фотографія: tabakov.ru

Олег Табаков. Фотографія: tunnel.ru

Олег Табаков. Фотографія: ordenrf.ru

У 1976 році Олег Табаков покинув пост директора «Современника», але продовжував грати в спектаклях. За цей період список пам'ятних ролей поповнився новими: він знявся в драмі Микити Михалкова «Незакінчена п'єса для механічного піаніно» , Його голосом заговорив кіт Матроскін в мультфільмі «Троє з Простоквашино», актор блискуче виконав короля Людовика XIII в мюзиклі «Д'Артаньян і три мушкетери» і Іллю Ілліча в драмі «Кілька днів з життя І.І. Обломова » .

На базі ГІТІСу Табаков набирав студентів. Його курс відрізнявся від традиційного викладання: тут читали «запрещенку», зустрічалися з Володимиром Висоцьким і Булатом Окуджавою , Щодня грали в спектаклях. Разом з новими молодими артистами, серед яких були Ігор Нефедов, Лариса Кузнєцова, Олексій Якубов, Андрій Смоляков, Табаков впевнено йшов до своєї мрії - створити театральну студію, майбутню «Табакерку».

Влітку 1977 року в старому вугільному підвалі будинку на вулиці Чаплигіна почалася генеральне прибирання. Силами акторів-волонтерів та особистої фінансової допомоги Табакова приміщення, в якому раніше ночували безпритульні, перетворилося на майданчик для репетицій. 29 жовтня 1978 року в скромному, але чистому приміщенні відбулася прем'єра «З весною я повернуся до тебе» в постановці Валерія Фокіна.

Вистави в «підвальному» театрі проходили регулярно, з'явилися постійні глядачі - однак це не завадило в 1980 році владі заборонити театральну діяльність. Випускники розійшлися по різних театрах, але в 1982 році Олег Табаков набрав новий курс, який став основною трупою театру. Серед новобранців були Марина Зудіна, Сергій Бєляєв, Олексій Серебряков, Олександр Мохов.

«У 87-му збулася, хоч і з запізненням в сім років, моя мрія про власний театр. Про великій родині, де багато дітей і де «все по справедливості», - згадував Олег Табаков. Театр-студію «Табакерка» визнали офіційно. На її сцені з'явилися спектаклі «Крісло» за твором Юрія Полякова, «Дивакуватий Журден» за п'єсою Михайла Булгакова , «Дах» драматурга Олександра Галина. Також поставили «Матросскую тишу» за п'єсою Олександра Галича , Яку довго забороняла цензура, і «затовареністю бочкотару» за повістю Василя Аксьонова, яку Табаков планував інсценувати ще в 1978 році.

У 1983 році Табаков розлучився з «Сучасником» і на запрошення Олега Єфремова перейшов служити в МХАТ. Першою роллю на новій сцені став Сальєрі в постановці Марка Розовського «Амадея». Ця вистава стала одним з найбільш відвідуваних в Художньому театрі.

Через три роки Олег Табаков вже викладав в Школі-студії МХАТ. Серед студентів його першого набору були Володимир Машков , Євген Миронов , Ірина Апексимова . Незабаром Табаков став ректором і займав цю посаду до 2000 року.

У 1988 році Олег Табаков став народним артистом СРСР. Вистави в «Табакерка» почали ставити вже вчорашні студенти. Сам же Табаков ще керував спільної аспірантської програмою Школи-студії і Університету Карнегі Меллон у США, а в 1992 році в Бостоні за його ініціативою заснували Літню акторську школу імені Станіславського .

Останні роки і смерть

Олег Табаков. Фотографія: teatral-online.ru

Олег Табаков. Фотографія: russianclub.ge

Олег Табаков. Фотографія: i-podmoskovie.ru

В кінці 1990-х в кіно з'явилася чергова партія яскравих ролей Табакова: Суходріщев в «Ширлі-мирлі», кухар в «Сироті казанської», президент у стрічці «Президент і його внучка». Але більшу частину часу він приділяв викладанню акторської майстерності. З 2000 року артист почав поєднувати художнє керівництво в своєму театрі і МХТ імені А.П. Чехова . Перш за все, він оновив репертуар: для цієї мети запросив молодих режисерів - Кирила Серебренникова, Костянтина Богомолова, Сергія Женовача , І акторів Костянтина Хабенського, Юрія Чурсіна, Ірина Пегова, Максима Матвєєва.

У 2008 році при «Табакерка» відкрився акторський коледж. «Нове» - добре себе зарекомендувало «старе», особливо в справі виховання акторських обдарувань. Яблочкина дебютувала на сцені - в 15 років, Єрмолова - в 16. І сучасні таланти повинні потрапляти в руки професіоналів в ніжному юному віці », - говорив Табаков. До викладачам коледжу відразу приєдналися Сергій Безруков, Андрій Смоляков і Михайло Хомяков.

У 2015 році Олег Табаков зазначив вісімдесятиріччя.

У листопаді 2017 року артист потрапив в реанімацію. Операція не допомогла - в кінці грудня його стан погіршився, і лікарі ввели Табакова в штучну кому. 12 березня 2018 року рідні вирішили відключити Табакова від системи життєзабезпечення.

Цікаві факти про Олега Табакова:

1. Дідусь Табакова по матері, Андрій Францович Піонтковський, був власником одного з найбільших маєтків в Одеській губернії, а прапрадід копав окопи ще під час Англо-французької війни.

2. одногрупників Табакова в Школі-студії МХАТ були Олег Анофриев і Валентин Гафт . На курс старше навчався Лев Дуров .

3. У 1964 році Табаков потрапив з інфарктом до лікарні. Незабаром його перевели до Боткінської лікарні, де в цей же час перебувала Анна Ахматова .

4. Під час запису радіопередач Олегу Табакову вдалося попрацювати з Фаїною Раневської , А пізніше - з Аркадієм Райкіним : «І знову я відчув захват, тому що зовсім поруч зі мною, по іншу сторону мікрофона, стоїть великий артист. Тому що нас пов'язує спільна справа. Від незабутнього почуття співтворчості, сотоваріществ ».

5. Під час презентації в Делі фільму «Свій серед чужих, чужий серед своїх» Табаков познайомився з Індірою Ганді, зустрівся з індійським режисером Сатьяджітом Реєм, польським сценаристом Кшиштофом Зануссі, американським кінорежисером Френка Капри, а також побував на прийомі у легенди індійського кіно Раджа Капура.

6. У серіалі «Сімнадцять миттєвостей весни» 1973 року Олег Табаков зіграв начальника зовнішньої розвідки служби безпеки Німеччини Вальтер Шелленберг. Після виходу фільму йому прийшов лист з Німеччини від племінниці Вальтера з компліментами і подяками за створений ним образ її «доброго дядька».