Літо, серпень, спека; в повітрі рясно пахне виборами і Медведчуком. В рамках таких обставин " Цензор.НЕТ "І прийшов за інтерв'ю до депутата парламентської фракції" Народний фронт ", голові комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторії Сюмар.

"ЮРИСТИ МЕДВЕДЧУКА І МЕНІ понаписували КУПУ УЛЬТИМАТУМІВ. БІЛЬШЕ ТОГО - ПОДАЛИ НА МЕНЕ ДО СУДУ"

- Напередодні передвиборного сезону я хотів почати з політичної культури, а доведеться - з політики в культурі. Ви самі намагалися розібратися в історії з фільмом про Стуса і вирізаним епізодом з адвокатом Віктором Медведчуком? Зателефонувати кому-небудь, дізнатися подробиці, не покладаючись на стрічки новин?

- Ви знаєте, я розумію одне: ніхто в цій ситуації не скаже, хто кому дзвонив. Хоча очевидно, що дзвінки були і якісь розмови були.

Ця історія симптоматична з двох причин. Перша - це те, як ми ставимося до своєї історії. Стус - це точно дуже важлива частина української історії, частина справжньої української героїки. Наскільки ми її поважаємо? Адже це повага і до самої держави, і самому собі. І люди, які виявилися здатними по дзвінку вирізати якийсь епізод, - не поважають самих себе і все те, що сьогодні відбувається в країні. Вони не поважають тисячі загиблих людей, які відстоювали незалежність в цій країні. Вибачте за пафос, але я буду говорити саме такими словами.

- А друга причина, по якій ця історія для вас симптоматична?

- Це вже політична складова. Мова про повернення Медведчука в політику у вигляді фігури. Людина, стільки років просидів в форматі сірого кардинала, повертається на шахову дошку. Ну, ось навіщо гравцеві ставати фігурою?

- Мабуть, тому, що цю фігуру рухає вже хтось інший.

- Абсолютно вірно. І хто рухає Медведчуком, абсолютно очевидно. Це його практично родич Путін. Саме за бажанням Путіна Медведчук повертається в публічну політику ... Знаєте, я дивуюся цій людині. Бути настільки нехаризматичного - і при цьому йти в публічну політику? Адже є люди, які ніколи не будуть подобатися, за яких при всіх ресурсах не голосуватимуть, правда?

- Правда. З іншого боку, фактор страху в політиці і боротьбі за владу завжди був вагомим.

- Так це так. У піарі важливо не те, люблять тебе чи ненавидять. В принципі, це не настільки важливо. Головне - щоб тебе помічали. Медведчука - точно помічають. І його шанси - лише з наявністю "тепловоза", в даному випадку талановитого популіста Рабиновича ... Але не він викликає страх, розумієте? Це людина, в першу чергу, несе за собою ресурси. Ось вони, ці ресурси, страх викликають. Це ресурси, гроші за які тут купують людей, медіа, структури ...

- Так, якщо користуватися галерей персонажа від Толкіна, Саруман - емісар Саурона в Україні.

- Щось у цьому роді. На ці гроші тут купують експертів, політологів, орговиків, що створюють структури. Не виключаю, що вони платять деяким групам зі зброєю. І я вже писала про те, що на сході і півдні ці структури - дуже потужні. І вони багато в чому визначатимуть результат цієї виборчої кампанії. Знаєте, чому?

- Ні, поясніть.

- Чи не тому, що тільки вони можуть провести кампанію і когось переконати. Ні, вся справа в тому, що вони рахувати голоси будуть! А адже в ніч виборів хто папірчик візьме з однієї стопки і перекладе в іншу - це і буде визначальним фактором. Як і те, хто які дані внесе в сервер ЦВК.

- Ви читали агресивне лист, фактично ультиматум, від юриста Медведчука?

- Ці юристи і мені понаписували купу ультиматумів за те, що ми на комітеті розглянули справу про те, як його охоронці силою не давали знімати Ткачу та Лазаревичу. Більш того - подали на мене до суду. Просто за те, що я роблю свою роботу. І це був перший в історії комітету і парламенту прецедент: коли голові комітету забороняють розглядати профільне справа! Можете собі уявити таку нахабність цих адвокатів? Суть їх позовної вимоги: Сюмар не має права розглядати справи, що стосуються Медведчука!

- І яка їхня аргументація?

- Вони вважають, що при цьому розгляді я перевищила службові обов'язки. Знаєте, за що я удостоїлася такого формулювання? За те, що сказала: "Я сподіваюся, що слідство буде швидким, об'єктивним і справедливим". І ось це вони трактують як перевищення службових обов'язків та тиск на правоохоронні органи. Тобто рівень маразму і нахабства дійсно зашкалює. І найцікавіше: в суд подають адвокати Медведчука, але від імені депутата Німченко. Котрий…

- ... був членом Конституційного суду.

- І головою Верховного Суду!

- А в ам не видається дивним, що відкрито працюють на Кремль ні Медведчук, ні Новинський не відчувають до себе пильної інтересу української держави? Певний негатив у ставленні до них громадянського суспільства, звичайно, присутня. Але хіба що на словесному рівні. Це їх тільки розохочує. Так чому ними не займаються компетентні органи?

- Ви знаєте, я навіть задавала компетентним органам це питання. Мені сказали: ну, ти розумієш, Медведчук - юрист, адвокат, дуже все технічно обставляє, активи грамотно оформлені на дружину, і т.п ...

Але я вважаю, що тут особливий випадок. Він же не простий бізнесмен, що зайнявся, скажімо, вирощуванням та продажем помідорів. Ні, він займається постачанням нафтопродуктів з Росії в Україну. Тобто з одного боку, маємо дві країни, які ведуть війну. А з іншого боку, є люди, які роблять на цьому бізнес. І Медведчук, який об'єктивно близький до начавшему цю війну агресорові, стає тут успішним бізнесменом, та ще й на торгівлі з цією країною ...

- І все-таки ви говорите м'якше, ніж депутат фракції БПП Вадим Денисенко, який в інтерв'ю "Цензор.НЕТ" прямо сказав: судячи з усього, з Медведчуком і Новинським укладено пакт про ненапад. Тому компетентні органи ними і не займаються.

- Так і є, причому не просто пакт про ненапад. Ця людина сприймається як єдиний парламентер. Він собі "забив" цю роль: хочете про щось розмовляти - тільки через мене.

- Або якщо точніше, не він "забив", а його "висвятив" на цю місію Путін.

- Абсолютно, це воля Путіна. Так що тут приховувати нічого. До речі, Ірина Геращенко прямо говорила, що включити Медведчука до переговорної групи вимагав особисто Путін ... І дійсно, в таких випадках, як зі справою Сенцова, не розмовляти було б дивно.

- А Петро Олексійович у відповідь на це міг сказати Путіну: "Запропонуйте інші варіанти"?

- Думаю, Петро Олексійович міг різний, але про зону його можливостей треба звертатись до нього. До речі, тут доречно згадати моя розмова з Турчиновим навесні 2014 року. І я його запитала: а може, варто поговорити з Путіним?

- Про що поговорити?

- Про фактично початок інтервенції на схід країни, яка тоді відбувалася. Тоді від Росії йому надходили такі пропозиції ...

- І що відповів Турчинов?

- Відповів вашим же питанням: "Про що мені з ним говорити? У нього є план, є ресурс, він цей план реалізовує. Я не буду з ним розмовляти, поки у мене не з'являться хоч якісь козирі. Інакше це буде не розмова; це буде оголошення ним умов капітуляції ". Як виявилося, ця чесна позиція дозволила виграти час для створення системи оборони країни ... Без договірних.

- Очолюваний вами парламентський комітет якось реагуватиме на цю історію з медведчуківською цензурою, а також на відкритий лист журналістів "1 + 1" щодо можливої участі його дружини в одному з проектів каналу?

- Знаєте, за що я завжди поважала "1 + 1", так це за те, що там дуже сильний колектив. Але Марченко в проекті плюсів, а Медведчук - головний герой головного політшоу на 112 каналі практично в День Незалежності .... Тут логічно було б "проголосувати" пультом, але щось мені підказує, що рейтинги будуть високими. Ось це сумно.

- Це офіційна позиція глави комітету?

- Ні, це, скоріше, мої роздуми про можливу реакцію суспільства.

(Іронічно) З іншого боку, якщо Медведчук тут легально веде бізнес і додатково до цього є повноважним представником на офіційних переговорах - тоді ніби як якісь претензії? Думаю є серйозні питання все- таки хто реально є власником кількох телеканалів ... І це робота спецслужб, яку поки краще роблять журналісти, розслідуванням про "лижного інструктора", що продає старі автомобілі в Німеччині ... Ну і Мураєв ...

"СЬОГОДНІ ГОЛОВНА ГРА - ЗНІМЕ МЕДВЕДЧУК Рабинович НА КОРИСТЬ БОЙКО? АБО НЕ СТАНЕ? ЦЕ, ПО СУТІ, ГРА ЗА ТО, ХТО ВИЙДЕ У ДРУГІЙ ТУР"

- А у вас немає відчуття, що всі ці скандали були спровоковані навмисне - щоб знову вивести Медведчука в публічну площину? Нехай в образі нав'язливого графа Дракули - зате електорат Оппоблока / Рабиновича скаже: "Так, він такий - зате вороги його бояться, нам такий потрібний!"

- Я скажу так: не всі є раніше програмована схема саме скандалів. Думаю, Медведчук теж хоче бути "героєм" для якоїсь частини проросійськи налаштованих громадян. А ось частіше все виходить скандал, іноді цілком спонтанно ...

- ... а потім інші використовують ці спонтанні розвитку сюжету?

- Абсолютно! І ось ці спонтанні прояви - вони зараз, звичайно, будуть використовуватися. І я чітко розумію, що цей скандал, наприклад, може бути вигідний Петру Олексійовичу.

- Петру Олексійовичу? Не цілком розумію - яким боком?

- Та тому що він мобілізує весь проукраїнський електорат. Є чіткий ворог. Є необхідність мобілізації навколо лідера, який "не здасть" країну Путіну.

- Не знаю, здається, в експлуатації цього скандалу його вже випередив Володимир Гройсман.

- Ну, це тільки в ситуації зі Стусом. До речі, Юлія Володимирівна взагалі мовчить на цю тему. І є питання: чому? Він виникає у всіх.

Взагалі під час виборів настане необхідність моменту, коли комусь потрібно буде чітко сказати: "Ми або воюємо, або запускаємо сюди бізнес кума Путіна і його самого як політичного гравця, та ще й з медіаресурсами". Це мобілізує, в першу чергу, проукраїнський (або прозахідний) електорат. За рахунок одіозної фігури Медведчука. Це класична гра в "чорно-біле", дуже зрозуміла електорату. Для цього потрібен, звичайно, "демон", і Медведчук на цю роль дуже підходить. Але якщо йому давати можливість грати його гру, то це може привести до дуже сумних наслідків.

- Наприклад?

- За великим рахунком, це гра в розкол країни в ім'я мобілізації електорату. Дуже небезпечна гра для країни, частина території якої окупована і де тенденції до сепаратизму далеко не викорінено ... Війна і Крим - це наслідок звички політиків використовувати цю технологію.

До речі, я не впевнена, що Медведчук - це та фігура, яка зможе це зробити зі східним електоратом, мобілізувати його, тільки західний і проти себе ....

- Чому?

- Тому що настрої в суспільстві дуже змінилися. І багато на сході хочуть не стільки російського, скільки свого умовно східного кандидата. Або "червоного директора". Але знову-таки свого. Старше покоління - когось на кшталт Бойко, молоде - когось на кшталт Зеленського. Тому що новий, цікавий і смішний. Та й Олег Ляшко "росте" на сході. Він "народний" ...

- І зрозумілий. До речі, саме Зеленський цю електоральну нішу "відчуває" віртуозно.

- Так, абсолютно ідеально. А електоральний Медведчук - це що? Це ніщо. Чи не свій, не нова, що не зрозумілий людям. Але - це гравець. І в контексті майбутніх виборів головна гра, яку я зараз спостерігаю, полягає в тому, чи зніме він зараз Рабиновича на користь Бойко? Або не стане? А адже це, по суті, гра за те, хто вийде в другий тур. І це - базове питання.

Адже зараз до другого туру потрапляє Юлія Тимошенко. І головне питання: хто там буде її конкурентом? Ось головна інтрига сьогоднішньої виборчої кампанії.

А тепер давайте рахувати. Якщо з нею виходить Анатолій Гриценко, їй це критично невигідно. Він у неї цілком виграє. А ось хто їй абсолютно точно вигідний - це Бойко. Тому що вона скаже: "Люди добрі! Згадайте 2010 рік, коли була я і Янукович. До чого призвело його обрання? До революції і війни. Ви хочете повторення цієї історії?" Але Бойко вийде до другого туру лише в тому випадку, якщо Рабинович зніме свою кандидатуру на користь Бойко. І тоді за рахунок східного електорату Бойко може істотно додати в голосах.

А тепер питання: хто може зняти Рабиновича на користь Бойко? Відповідь: тільки Медведчук! Зрозуміло, на умовах, виставлених ним на адресу Тимошенко.

- Вас послухати - все з усіма в змові, повний міжсобойчик. А хто в такому розкладі не зацікавлений?

- Петро Олексійович Порошенко. Він критично не зацікавлений, щоб Рабинович знімався на користь Бойко.

- Чому?

- Тому що тоді у нього з'являються цілком реальні шанси на вихід у другий тур - мобілізація своїх виборців і "розрив" голосів на сході і півдні.

- А в чому ви бачите наслідок цієї "незацікавленості"? Чи ведуться з боку Петра Олексійовича якісь переговори?

- Ну було б дивно їх не вести в такій очевидній ситуації.

- Загалом, зараз у Вадима Рабиновича - приємний вибір.

- Не у Вадима Рабиновича, а у Віктора Медведчука, який "танцює" Вадима Рабиновича. І зараз час, коли він визначає і виставляє умови. Різним кандидатам. І ми не знаємо які. Але можемо припустити.

- Спробуйте тоді припустити.

- Добре. Особисто я можу припустити, що одним його умовою - для всіх гравців - є парламентська республіка. У його, Медведчука, форматі. Ми з вами в політичній журналістиці давно і пам'ятаємо, що Медведчук цю тему завжди "штовхав". Він прекрасно розумів, що сам не є електорально обирається політиком; зате він - інтриган і в форматі парламентської республіки реально зможе рулити.

- Чи зможе рулити з крісла спікера?

- Абсолютно. І він робить цю ставку на спікера в своїй особі. Ось чому він зараз заходить в партію "За життя" і братиме участь у парламентській кампанії. З тим, щоб стати "розводить" в цій країні. Йому одному довіряє Путін ...

- От скажіть, чи міг хто-небудь в 2014-му припустити, що крісло спікера Верховної Ради для Віктора Медведчука буде цілком реальною перспективою?

- Більш того - що він буде мало не ключовим гравцем, що визначає результат як першого, так і другого туру. Втім ... знаєте, чому ми могли б це передбачити? Я поясню. Це ж не просто якийсь там геній думки. Ні, за ним реально стоїть Росія і її величезні гроші.

На відміну від Заходу, що дає нам поради, Росія не гребує самими різними методами - в тому числі скупкою всіх, вся і всього. І так, я не розумію, як ми могли дозволити Медведчуку отримати контроль над медіа-ресурсами. Для мене це - нонсенс. Але мене переконують, що спецслужби не можуть довести, що там - російські гроші ... Чесно - соромно таке чути, і смішно.

Тобто Росія не готова відпускати Україну. Росія готується до реваншу в 2019 році. Реваншу за 14-й рік. І цей реванш буде складатися ось у чому: ми повернемо вас в свою "сферу впливу", політично вас обігруючи, вклавши гроші в самих різних кандидатів. Які просто-напросто не будуть вимовляти одне просте слово.

- Яке слово?

- Наприклад, НАТО. Позаблоковий статус. Ось проаналізуйте програми кандидатів ... А для Росії це важливо; вони до сих пір живуть в цьому двополярної світі, вважаючи себе одним з полюсів. І їхнє завдання - обставити себе "сірою зоною" слабких позаблокових держав.

- Загалом, все йде до того, що ми знову будемо голосувати за менше зло, немає? Не дарма той же Вадим Денисенко каже, що Петро Порошенко має шанси на перемогу лише в тому випадку, якщо йому вдасться реалізувати мобілізуючий сценарій по аналогії з позднеельцінскім "Голосуй або програєш".

- Ну, то ж саме говорять і деякі російські технологи, багато з яких зараз дуже хочуть попрацювати в Україні. Ну, а яка є альтернатива?

"Т Е, ХТО БУДЕ ГОЛОСУВАТИ ЗА Зеленський, РОЗУМІЮТЬ, ЩО ЦЕ ВЕСЕЛО. І М ХОЧЕТЬСЯ ЩОБ ВІН" ДАВ прикурити "ЦИМ старими ПОЛІТИКІВ ... ТАКИЙ ОСЬ постколоніального СИНДРОМ НЕНАВИСТІ К" ВЛАДИ "

- Під час останньої загальноукраїнської виборчої кампанії (то були місцеві вибори) ви координували співпрацю штабів БПП і "Народного фронту". Чим будете займатися по ходу стартує президентської кампанії? Чи є пропозиції від будь-кого з кандидатів?

- Скажу так: є розмови на цю тему з різними кандидатами. Чи надходять пропозиції? Так, надходять. Чи є моє внутрішнє рішення? Поки немає.

- А в якій мірі це рішення повинно влаштовувати "Народний фронт", до фракції якої ви належите?

- Це важливе питання. Я - командний гравець; саме команда допомогла мені зробити в політиці те, що я встигла зробити. Для мене політика - це інструмент робити те, у що я вірю.

- А саме?

- Ось, я вірю в ті, что Ми можемо побудуваті своє культурно-інформаційний простір - и я его будую. Без "Народного фронту", без фракції я б ніколи не змогла цього зробити. Я це чітко розумію. І мене завжди підтримували лідери партії. Навіть коли власники каналів дзвонили лідерам і скаржилися на незручності, пов'язані зі збільшенням частки української мови в ефірі ...

- А з вами намагалися домовитися на взаємовигідних умовах?

- Зі мною особисто? Ніколи. Мабуть, боялися шуму. А через верх - так, намагалися домовитися. І я дуже вдячна, що, незважаючи на це, мене підтримували. Як, до речі, і Володимир Гройсман. І те, що у нас сьогодні є гроші на кіно, - багато в чому його заслуга. До речі, українські дотації на кінематограф - одні з найбільших в Європі.

- Все це, звичайно, здорово, - але і в кінематографі є дивовижні речі зі знаком "мінус". Скажімо, мені здається незбагненним той факт, що Мінкульт зібрався виділити гроші на зйомку патріотичних фільмів орієнтованої на російський ринок компанії Влада Ряшина?

- Там проста історія. Це гроші, які виділяються на зйомку серіалів і в підтримку тих компаній, які працюють як продакшени для телеканалів. І зрозуміло, де сидить і з ким працює Ряшин, так? Він взагалі вважає мене ворогом; і на одному заході публічно говорив мені, що "ви нас відрізаєте від російського ринку". А я ось "загальний ринок" в такій ситуації не припускаю, тим більше, коли наш по суті був поглинений російським.

- Нагадайте, хто прийняв це рішення.

- Комісія при Міністерстві культури.

- А з міністром ви цю тему обговорювали? Пам'ятаю, як в інтерв'ю він мені проникливо розповідав про те, як більше не знімається в російських серіалах ...

- Так обговорювали мільйон разів. Міністр у цій ситуації намагався бути максимально нейтральним. Як виявилося, це програшна позиція - інші люди просто зроблять все без тебе. Тут треба чітко брати на себе відповідальність.

Ми з ним говорили і про склад цієї комісії. Він сказав: "Там не буде політиків". Але в тому-то і справа, що політики готові брати на себе відповідальність. І якби там був Микола Княжицький як глава профільного комітету, то, я впевнена, такої ситуації не було б.

Відповідальність міністра за цю історію, звичайно, є. І, звичайно, міністр хотів, щоб все як-небудь зробили без нього. І так вийшло, що без нього і зробили. Питання тільки - як?

- Повернемося до справ передвиборчим. Ви не хапається за голову, коли читаєте соціологічні опитування?

- Я ж дивлюся не тільки опитування, я читаю і аналітичні матеріали різних структур. Намагаюся дивитися глибше, відстежувати, як в суспільстві змінюються цінності. Важливо адже розуміти, чим ці результати соцопитувань визначаються ... І бачу все хвороби, які потрібно лікувати системно і довго. Але це - тема для окремої розмови - в тому числі про інформпросторі та освіті. Оскільки я впевнена, що без зміни системи освіти ми взагалі нікуди не рушимо; у нас же політична освіта - нульове! У нас люди вважають, що ,, ось, дайте дорогу молодим - і вони все зроблять. А якщо запитати їх, чому? - почуєш відповідь: "від старих ми втомилися, а молоді краще, ніж старі". І ніхто не хоче прийняти очевидну річ: політика - це професія, якій потрібно вчитися багато років. І що політиками по клацанню пальців не стають. І, тільки прийшовши в парламент, ти ще 2 роки вчишся ...

- Так, я пам'ятаю, як, обравши це скликання Ради, багато пишалися тим, що встановлений рекорд оновлення депутатського корпусу. Ну, і ще тим, що "під купол" прийшло багато громадських діячів, експертів, журналістів і АТО-шників. А потім з'ясувалося, що це скликання - один з найслабших за всю історію незалежності. Непрофесійний скликання, та ще й ледачий.

- Непрофесійний в плані конкретних рішень - це так. Більшість же не читає те, за що голосує. Це факт.

- І не хоче навчатися, ось в чому проблема. Більшість профільних обговорень у фракціях йде за таким принципом: "А зараз Михайло Іванович (Лідія Павлівна) розповість нам, чому ми повинні підтримати (заблокувати) цей законопроект". Або просто: з цього питання голосуємо ось так ...

- А про стратегічне бачення фундаментальних питань ми взагалі можемо навіть не говорити. Сфера безпеки, судова реформа, конституційна реформа ... Знаєте, те, що зробили з виборчим законом, - це просто кошмар і жах. Люди, які не читали проект, і тим більше 4 тис. Поправок до нього, називають його панацеєю від усіх політпроектів ... Ви уявляєте, кого можуть обирати по загальнообласного списками? Тільки медіаліца, розкручені телеком. А як це вважати, хтось аналізував? А там такі нюанси, що сервери Клюєва нам дитячим садом здадуться ...

- Так а у нас цим грішить і суспільство: головне, щоб було простіше і зрозуміліше! Тому зараз багато хто готовий голосувати за тих же Вакарчука із Зеленським (особливо за Зеленського): народ сподівається, що той дасть простий і дотепний відповідь на всі проблеми. Мовляв, ті не змогли, та ще й набридли - зате ось ці ...

- А ось тут я з вами не погоджуся. Я вважаю, що озвучені вами мотиви властиві голосуючим за Тимошенко і інших старих популістських політиків. А ось ті, хто симпатизує Вакарчуку і Зеленському, - це люди іншого складу. Я дивилася структуру цього електорату: більшою мірою молодь і, як правило, з вищою освітою. Я називаю це "дулею в кишені" всім старим політикам. Плюс ставка на шоу. Політика - це ж все одно "хліб і видовища". Одні обіцяють швидкий, смачний і дешевий хліб - і це популісти. Інші - видовища, і це - варіант Зеленського. І ті, хто за нього голосуватиме, розуміють, що це весело. І їм хочеться щоб він "дав прикурити" цим старим політикам ... Такий ось постколоніальний синдром ненависті до "влади" ...

- А вони розуміють, що за цими дотепними і талановитими людьми, як правило, досвідчені дядьки з великими гаманцями?

- А це вже інше питання. Я взагалі вважаю, що завданням майбутнього Президента (хто б ним не став) буде консенсус політичних і економічних еліт щодо узгодженого зовнішньополітичного, внутрішньополітичного і головне - економічного, курсу. І бажано публічно оголошений і зрозумілий курс. Якщо він хоче досидіти до кінця свій термін.

- А що, є передумови до того, що ні досидить?

- Так. Тому що це буде найслабший Президент за всю історію незалежної України.

- Слабкий - через дикого рівня протидії?

- Слабкий - за рівнем легітимності. Слабкий за рівнем підтримки. Тому що емоційний стан суспільства такий, що він не готовий до довгого вотуму довіри. Суспільство буде вимагати швидких результатів - а їх не може бути. І буде величезна протидія, ви маєте рацію. З різних сторін.

Більш того, це буде президент, який моментально втратить в легітимності - через те, що доведеться робити багато непопулярних речей.

- Загалом, це буде проміжний президент.

- Дуже проміжний. І для того, щоб йому досидіти до кінця терміну, необхідно буде робити перегрупування. Ось чому, на мій погляд Тимошенко заявила про свої плани встановити парламентську республіку. Саме тому, що вона розуміє: їй буде простіше залучити громаду до умовне реформування Конституції, у видимість політичного процесу, і потім стати канцлером - чим бути слабким Президентом, якому належить займатися вкрай непопулярними речами.

- Наприклад?

- Він повинен буде домовлятися з Путіним, так? А ви уявляєте, що буде з легітимністю Президента, який почне переговори з Путіним? Так в момент 30% населення можна записувати "в мінус"! Це буде ворог цих 30%. Потрібні інвестиції. А це приватизація і ринок землі. Приватизація - це завжди конфлікт олігархів ... Ринок землі - це теж величезна кількість спокус ...

- Тобто, щоб вижити на посаді, Президенту доведеться розмивати свою публічну репутацію головного стрижня. Мовляв, не ти ведеш переговори, а якісь структури, спільно.

- Абсолютно вірно - розмити. І в парламентській республіці відповідальність розмивається. Тому що в ухваленні рішення бере участь занадто багато суб'єктів, і завжди можна сказати: це були вимоги такої-то сторони. Інакше б ми просто не домовилися ...

І взагалі, парламентська республіка - це формат самозбереження політичних еліт. Коли навіть маючи маленьку фракцію, ти розумієш, що будеш недоторканний; тебе не посадять, чи не зажмут. Тому що тобі є чим торгуватися. І з цієї причини всі будуть робити ставку на ослаблення президентської влади.

- І в першу чергу - наші промислово-фінансові монстри, яких чомусь прийнято називати олігархами.

- І головний виклик, який стоятиме перед цим слабким президентом, - нарешті ввести єдині правила гри для олігархів. Адже те, що ми бачимо сьогодні, - це все одно зіткнення олігархів. Один отримав більше ресурсів; у іншого чогось відібрали; третій не бачить свого майбутнього в цій країні. І вся ця боротьба і їх вкладання в різні кошики ...

- ... І при цьому все більш-менш агресивно дивляться на Президента.

- Абсолютно вірно. Тому зараз, безумовно, Президента обиратимуть олігархи. І я читала ваше інтерв'ю з Вадиком (Денисенко, - авт.), Який говорить, що у нас в країні Президента обирають 4 телеканалу. Більш точно - не телеканали у нас вибирають, а власники телеканалів. Об'єктивно.

І ось від того, як наступний Президент зможе створити рівні умови для всіх олігархів ...

- Якщо чесно, я собі цього не уявляю. При наших судах, при розпиляне між олігархами парламенті; при забитих "своїми кадрами" держструктурах ...

- Дивіться, ось Арсеній Яценюк - це яскравий приклад того, як олігарх з телеканалом "вбиває" одного з найбільш перспективних і досвідчених політиків. Причому - визнаних Заходом, і т.д., і т.п. Але як тільки Фірташа змусили платити більше податків, заробив його телеканал - і Арсеній Яценюк був просто знищений за кілька місяців. І що суспільство? Воно розуміло, що бюджету потрібні гроші від податків? Ні, суспільство слухало телеканали. Не намагаючись розібратися.

До речі, в чому проявив себе Гройсман? Я не вважаю його найкращим прем'єром, ніж Яценюк. Але він зміг домовитися з усіма. Хоча подивимося, у що це виллється. Тому що домовитися з усіма ними - значить, дати їм бюджетні преференції. А це значить - незбалансований бюджет. І ці невиплати, які влітку ми вже відчули, вже навесні можуть зіграти дуже погану службу.

Тобто ціна цих домовленостей для країни, для її економіки - величезна. І ось якщо наступний Президент зможе їм запропонувати ті правила гри, коли вони платять в бюджет і грають за правилами (в тому числі інформаційних; ну, не може телевізійна картинка на 95% складатися з негативу як свідома боротьба з владою!) - ось тоді можна чекатиме від країни поступального розвитку.

І суспільство має усвідомити важливість встановлення прозорих і зрозумілих правил гри і вимагати цього від політиків у визначальному для країни 2019 году ...

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Фото: Катерина Лащікова, для "Цензор.НЕТ"