1. космічне справу
2. Зірковий час рецидивіста
3. доля генерала
4. Адвокат на довірі

Нагатінський районний суд Москви 3 травня видав розпорядження про виконання вироку щодо Володимира Резника, який в березні був засуджений до семи років позбавлення волі за шахрайство в особливо великому розмірі, яке він зробив за допомогою адвокатського посвідчення і репутації людини зі зв'язками в правоохоронних органах.

Цей вирок для Резника не перший. У 1995 році він був засуджений до 6 років позбавлення волі за статтями «Самовільне присвоєння влади посадової особи» і «Підробка документів», але звільнився умовно-достроково. А в січні 2012 року знову отримав термін - на цей раз за шахрайство. Засудили до двох років позбавлення волі, проте не минуло й кількох місяців, як з'ясувалося, що Резник «виправився» - і тому знову вийшов по УДЗ.

Втім, в ті часи Резника як такого ще не існувало, а всі ці випробування проходив чоловік на прізвище Орєшников. Але що робити з двома судимостями? Природно, міняти прізвище. Так Володимир Йосипович Орєшников перетворився у Володимира Івановича Резника, який відправився в Тюмень, де справив собі посвідчення члена обласної адвокатської палати.

Адвокат Володимир Рєзнік

З вироку Нагатинського райсуду Москви слід, що пан Різник визнаний винним за трьома епізодами. У першому випадку адвокат-рецидивіст отримав від бізнесмена, звинуваченого в незаконній банківській діяльності, близько чотирьох з половиною мільйонів рублів, пообіцявши «вплинути на правоохоронні органи і домогтися умовного терміну». Ще в двох випадках жертвами адвоката стали співробітниці Трудовий інспекції Москви, що попалися на отриманні хабарів, яким Резник запропонував - за велику суму - уникнути кримінального переслідування.

Всі ці епізоди шахрайства відбулися в 2015 році, коли Резник вже був позбавлений в Тюменській області статусу адвоката. Але, злітав в Грозний, отримав скоринки члена адвокатської палати Чечні.

Тут варто зауважити, що тюменське адвокатське посвідчення Резника було анульовано за заявами фігурантів кримінальної справи НВО ім С.А. Лавочкіна.

космічне справу

Про цю кримінальну справу «Нова» розповідала в листопаді 2016 року - в публікації «Космічна банда» . Йшлося про те, як співробітники антикорупційного управління МВС і прокуратури Московської області «сконструювали», а наслідок «викрило» організовану злочинну групу на ключовому підприємстві космічної галузі - НВО імені Лавочкіна. І мало не головну роль в «конструюванні» справи зіграли адвокати - Володимир Рєзнік-Орєшников і його дружина Ольга Еліовская.

Нагадаю. Каталізатором «космічного» справи стали бурхливі події початку 2014 року, коли в тюремних камерах виявилася велика група високопоставлених офіцерів ГУЕБіПК, а керівник антикорупційного главку МВС генерал-лейтенант Денис Сугробов був відсторонений від посади, і до його арешту залишалося кілька тижнів. І антикорупційного підрозділу терміново потрібно продемонструвати свою ефективність.

Ось тоді-то в ГУЕБіПК, мабуть, і згадали про «розробці» НВО ім. Лавочкіна, яка тривала з грудня 2013 року за керівництвом заступника керівника главку, генерал-майора поліції Бориса Колесникова. Колесніков вже освоювався в тюремній камері, коли його колишні підлеглі склали оперативну довідку і, наклавши на неї гриф «секретно», відправили документ в прокуратуру. Оперативна довідка № 885 про розкрадання «з березня 2012 року по лютий 2014 року понад 180 мільйонів рублів» датована 17 квітня 2014 го. Вже 18 квітня прокуратура, стрімко перевіривши факти, направила документ в слідчий відділ міжмуніципального управління МВС Росії по закритим адміністративно-територіальним утворенням на особливо важливих і режимних об'єктах Московської області (СО МУ МВС Росії «Власіха»). І в той же день, 18 квітня 2014 року, слідчий, майор юстиції Ігор Соушев виніс постанову про порушення кримінальної справи за ч. 4 ст. 159 КК РФ ( «Шахрайство в особливо великому розмірі».)

Але кримінальну справу, схоже, не клеїлося. Згідно фабулі, описаної наслідком, протягом двох років - з січня 2012-го по лютий 2014 року - НВО ім. Лавочкіна замовило і оплатило в НИИЦ «МАІ-ЛАСТАР» 46 науково-дослідних робіт на загальну суму 185 мільйонів 448 тисяч рублів, однак наукові роботи не проводилися, а договори були фальшивками, оформленими для прикриття розкрадання бюджетних грошей. Таке, звичайно, могло бути в теорії, якби не одне жирне «але». Практично всі «кримінальні» контракти - це договори на виконання наукових розробок і досліджень, замовлених зарубіжними аерокосмічними фірмами Франції (Starsem, Arianespace), Італії (Thales Alenia Space), Німеччини (Kayser-Threde), Канади (GOM DEV Ltd), Китаю ( китайська промислова корпорація «Велика стіна»), Фінляндії (Фінський метеорологічний інститут) ... І все зобов'язання, передбачені договорами, були виконані, а у замовників не було ніяких претензій до виконавців.

Та й взагалі, згідно з договорами, НВО ім. Лавочкіна де-факто виступало підрядником, залучаючи субпідрядника для виконання досліджень, замовлених і оплачених іноземними компаніями.

Але все одно в НВО ім. Лавочкіна, Химкинском офісі НИИЦ «МАІ-ЛАСТАР» і за місцем проживання підозрюваних було проведено більше двадцяти обшуків, а 24 квітня 2014 року Одинцовский міський суд дав санкцію на арешт першого заступника генерального директора, керівника фінансово-економічної служби НВО ім. Лавочкіна Валерія Романова, заступника голови дослідно-конструкторського бюро НВО Віталія Вернигори, співробітника НВО Анатолія Шишкіна, гендиректора і головного бухгалтера ТОВ «МАІ-ЛАСТАР» Володимира Анісімова та Ігоря Корбута.

Судове рішення про арешт було засновано на свідченнях 23-річної москвички Юлії Іванової, в протоколі допиту якої було сказано, що вона підслухала розмову підозрюваних, домовилися «зробити розкрадання грошових коштів з ФГУП НВО ім. С.А. Лавочкіна шляхом переведення в готівку через фірми-одноденки ... Після чого шляхом укладання фіктивних договорів, які не супроводжувалися реальним виконанням робіт і наданням послуг, грошові кошти з НВО ім. Лавочкіна надходили в ТОВ НИИЦ «МАІ-ЛАСТАР» ... »(копія протоколу є в розпорядженні редакції. - І.М.).

У протоколі допиту свідка були вказані і персональні дані дівчини. Прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце реєстрації та роботи. Але пізніше з'ясувалося, що Юлії Іванівни Іванової, яка народилася 25 лютого 1985 року й мешкає в Москві, взагалі не існує. Втім, з матеріалів кримінальної справи про розкрадання грошей в НВО ім. Лавочкіна протокол допиту неіснуючого свідка Іванової зник і зберігся лише в Одинцовському міському суді.

Слідству терміново були потрібні нові докази злочину. І вони з'явилися завдяки «тюменському» адвокату Резнику.

Зірковий час рецидивіста

Володимир Рєзнік, який уклав угоду про адвокатських послугах з заарештованим у рамках «космічного справи» Ігорем Корбут, переконав свого клієнта написати явку з повинною. Пізніше, попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, бухгалтер розповість слідчим: «В умовах тюремного жаху я втратив здатність до критичного аналізу ситуації і повністю довірився адвокатам Резнику і Еліовской».

Людині, яка не має ні найменшого уявлення про «тюремної романтики», важко не втратити «здатність до критичного аналізу», опинившись восьмеро в камері площею 12 квадратних метрів і розрахованої на чотири людини; тим більше якщо у тебе букет хронічних захворювань, включаючи важку форму гіпертонії, - а медичної допомоги немає (крім зеленки). «Через один місяць, протягом якого мною було дано потрібні для слідства свідчення, мене перевели в камеру, де мені надали окреме ліжко-місце, і я отримав можливість спати і відпочивати без черги, а також дозволили моїй дружині передати необхідні мені ліки» - цитата з протоколу допиту Корбута.

Але ось що примітно, на думку Корбута, тексти його «вдячних» показань набирав адвокат Резник. Він же, за словами Корбута, і придумав «злочинні схеми», обставини участі в них обвинувачених. Він же нібито склав «схему виведення та переведення в готівку грошових коштів, викрадених в НВО Лавочкіна».

Сергій Солодовников

Саме в «вдячних» показаннях Корбута вперше спливло прізвище відставного генерал-лейтенанта ФСБ Сергія Солодовникова, який після звільнення керував відділом кадрів НВО ім. Лавочкіна. Прізвища «Солодовников» не було ні в оперативній довідці, ні в «схемах розкрадання», ні в розшифровках прослушок телефонних розмов фігурантів ... А ось Корбут, який потім стверджував, що все за нього придумав адвокат Резник, повідомив слідству, що генерал і є організатор і керівник злочинної групи.

І 5 травня 2014 року суд дав санкцію на арешт Солодовникова. Після чого події стали розвиватися неймовірним чином.

Адвокат Резник подзвонив дочки Солодовникова Єлизаветі. Розповів, що її батько в біді, але він може допомогти йому. Зустрілися вже за північ. Резник розповів дівчині, яка була на восьмому місяці вагітності, що добре знайомий зі слідчим і може на нього вплинути. Але для цього необхідно відмовитися від нинішнього адвоката і укласти угоду з тим, якого порекомендує Резник, а для того в ході допиту, який відбудеться мало не завтра, викласти слідчому всі ці вимоги.

- Займатися визволенням вашого батька буду я, але формально я не можу укласти угоду, оскільки вже задіяний в цій кримінальній справі, представляючи інтереси іншого фігуранта. Тому я дам вам свою людину, - переконав, за її словами, дочка генерала Резник.

А на наступний день дівчині дійсно подзвонив слідчий, викликавши на допит. І в цей же день у Солодовникова з'явився новий адвокат - дружина Резника Ольга Еліовская.

Адвокатом Еліовская була формально, з Солодовникова Резник працював сам. Так, в СІЗО приїжджали разом, але Еліовская в бесіди не влазила. На першій же зустрічі адвокат розповів генералу, що зустрічався з дочкою Єлизаветою, що її вагітність проходить складно і що зараз вона дуже потребує підтримки батька ... Але, на жаль, протягом років 7-9 Солодовникова доведеться провести в колонії. Однак, натякнув Резник, у нього хороші відносини і зі слідчим, і з співробітниками прокуратури, і він може домовитися про зміну запобіжного заходу, а також - зустріти дочку у пологові будинки. Для всього цього потрібно небагато - написати явку з повинною і дати свідчення, що влаштовують слідство. І тоді генерала засудять року на півтора, а в травні 2015 го він потрапить під амністію на честь 70-річчя Перемоги.

доля генерала

Сергій Солодовников (зліва). 1976 рік

У генерал-лейтенанта Сергія Солодовникова не було підстав не вірити Резнику - він, як мені здається, звик довіряти системі.

Виріс в невеликому кузбасівській селищі, вступив до Челябінське військове авіаційне училище, після закінчення отримав призначення в Іркутську область. У 1977 році запропонували перейти в особливий відділ. Пройшов курси військової контррозвідки. Потім закінчив академію ФСБ. Очолював військову контррозвідку Північно-Кавказького округу, управління ФСБ Чечні, Управління ФСБ на космодромі Байконур ... У 2010 році вийшов на пенсію, оселився в двокімнатній квартирі ... і пішов працювати в НВО ім. Лавочкіна, керівником відділу кадрів.

Так, генерал ФСБ не міг не знати, як деградували правоохоронні органи, як в поліції навчилися «клепати» кримінальні справи, а судова система перестала розбиратися в пред'явлених звинуваченнях.

Знав, але думав про дочку. І змирився, прийнявши умови адвоката Резника.

Резник не обдурив. Після «явки з повинною» Солодовникова дійсно змінили запобіжний захід на домашній арешт. Вийшов на свободу під підписку про невиїзд і клієнт Резника - головний бухгалтер НИИЦ «МАІ-ЛАСТАР» Ігор Корбут.

Але вирвавшись з тюремних камер, обидва зрозуміли, що потрапили в капкан, спритно розставлені слідством і Резником. І тепер чотири роки б'ються, намагаючись довести, що обумовили і себе, і своїх «подільників».

Відповідь не змусила себе чекати - до звинувачення в шахрайстві додалася ще одна стаття КК. У квітні 2015 року всім фігурантам кримінальної справи було пред'явлено звинувачення за ч. 3 ст. 210 КК ( «Організація злочинного співтовариства»). Фундамент звинувачень - явки з повинною і свідчення, тексти яких нібито набирав адвокат Володимир Рєзнік, таблиці, намальовані і складені, на думку Корбута, їм же. І нікого не бентежить, що рукописні схеми, прикладені до показань Корбута, і схеми, прикладені до показань Солодовникова, складені однією і тією ж однією рукою.

Адвокат на довірі

Допомагаючи слідству, Володимир Рєзнік не забував і про себе: з дочки Солодовникова, наприклад, взяв три мільйони рублів «за адвокатські послуги», хоча в документі зазначено більш скромна сума - 70 тисяч рублів. У дівчини мільйонів не було. Але Резник допоміг. Домовився, що Єлизаветі цю суму позичить його знайомий. Позичив. За договором. Перерахувавши гроші на рахунок дочки генерала, відкритий в Ощадбанку. Дівчина зняла гроші і передала їх Резнику.

Обібрав Резник і Корбута. Ось цитата з протоколу його допиту: «З матеріалів кримінальної справи Резник дізнався, що один з обвинувачених Г. повинен особисто мені 4 млн рублів. Резник зголосився стягнути борг і передати гроші моєї сім'ї. На очній ставці з Г. у присутності адвокатів та слідчого Г. висловив готовність повернути 4 млн рублів через адвоката Резника ».

Загалом, Резник гроші забрав, але до сім'ї Корбута ця сума не дійшла.

Заволодів Резник і автомобілем Корбута, переконавши його дружину, що на автомобіль буде накладено арешт і його необхідно приховати.

Про все це Корбут написав в «заяві про злочин», направленому в Слідчий комітет. Заява була подана ще до того, як Резник встиг обдурити нових жертв, після чого був засуджений до 7 років позбавлення волі.

Але перевіркою фактів, наведених Корбут, СКР займатися не став, як проігнорував і аналогічну заяву генерала Солодовникова. Коли матеріали кримінальної справи щодо Резника прямували в Нагатінський районний суд Москви, епізоди, пов'язані з Корбут і Солодовникова, виділили в окреме провадження і відправили в Одинцовське підрозділ СКР. Але і там вирішили себе не обтяжувати, переправивши документи у відділення поліції «Власіха». У той самий, в якому сконструювали «космічну банду». Хіба там комусь потрібно залучати адвоката Резника до відповідальності за епізодами, пов'язаними з цією кримінальною справою, що неминуче спричинить виключення з матеріалів документів, складених особисто Резником або при його участі?

А без цього справу просто розсиплеться. І кому-то доведеться відповісти за те, що вже п'ятий рік триває розслідування, що фігуранти вигаданого злочину Шішікін і Анісімов більше трьох років провели в тюремних камерах. До слова, Володимир Анісімов - доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії. Що заступник генерального директора НВО ім. Лавочкіна Валерій Романов незабаром після звільнення з СІЗО під підписку про невиїзд помер. Що головний конструктор НВО ім. Лавочкіна, блискучий молодий вчений Максим Мартинов був звільнений.