текст: Надія Касьянова

Business Class починає серію репортажів під назвою «Як це влаштовано». Ми будемо розповідати про те, як працюють заклади культури, відомства, магазини, ресторани, готелі, фабрики чи заводи. Як, наприклад, виробляють шоколад, сільськогосподарську продукцію, одяг або іграшки. Покажемо те, що вважається «внутрішньою кухнею».

Перший матеріал присвячений Державному архіву Пермського краю. Це величезна машина зі збору, реставрації та зберігання документів. Радянські газети, журнали, рідкісні фотографії перших осіб, старовинні книги, листи і карти приховані від зовнішнього впливу і сторонніх очей на стелажах вісімнадцяти сховищ, обладнаних сучасною системою безпеки. Фонди містять документи з історії, культури, етнографії, археології та географії Прикам'я, Уралу і Росії початку XVII - початку XXI століття.

Історія архіву розпочалася зі створення в 1888 році Пермської вченої архівної комісії, що об'єднала місцевих любителів старожитностей. Її члени на добровільних засадах зайнялися відбором документів різних губернських установ для постійного зберігання, складанням описів та іншої архівної роботою, включаючи і публікацію найцінніших екземплярів. Першим головою комісії став відомий земський діяч, лікар і любитель історії Василь Никифорович Шишонков, а секретарем - професійний історик Олександр Олексійович Дмитрієв, автор багатотомної «Пермської старовини» і більш ніж сотні друкованих праць з історії Пермського краю.

Сьогодні багато в чому завдяки «першовідкривачам» в архіві в двох будівлях на Студентській, 36 і Солдатова, 37 знаходиться близько 1 291 000 одиниць зберігання. Більшість - на паперовій основі. Відео та електронних - приблизно дві тисячі. Документи надходять сюди з кількох джерел: від приватної особи (тоді людина називається фондообразователем), від приватної або державної організації, від муніципалітету або від органу державної влади.

Ви можете натиснути правою кнопкою миші на картинку і відкрити її в повному розмірі

Щоб зрозуміти, як влаштований архів, потрібно розібратися в схемі роботи з документом. Її ми зобразили в інфографіці. Перша «зупинка» за маршрутом - відділ комплектування, де вирішується подальша доля журналу, газети, карти, книги. Експертно-перевірочна комісія, яка збирається раз на місяць, визначає їх цінність і можливість потрапляння до фондів. Якщо приймається позитивне рішення, документ переводять або в лабораторію, де виробляють дезінфекцію і реставрацію, або безпосередньо до відділу зберігання.

- Справи, книги, газети можуть надходити до нас брудні, запорошені, зіпсовані комахами. Тому тиждень вони «лікуються» в спеціальній кімнаті, де дезінфікуються і просушуються. Потім відправляються до реставраторам, - розповідає Євгенією Матвєєв, начальник лабораторії інформаційних технологій і забезпечення збереженості архівних документів.

В архівній лабораторії робота кипить без зупинки, адже сюди надходять не тільки нові екземпляри, але і ті, які складаються в фондах багато років і вже вимагають реставрації. Фахівці кажуть, що єдиної системи, за якою б відновлювали старовинні документи, немає. У складних випадках іноді доводиться самостійно придумувати нові способи, експериментувати.

Від реставратора потрібно колосальне терпіння, витримка, уважність і акуратність. Починається робота над документом з загального огляду і зміцнення сторінок.

- У виробничих справ і старих газет ми нарощуємо корінці, попередньо повністю розбираючи документ. В роботі використовуємо клейстер - самі варимо його з додаванням хімікатів, які відлякують комах, - розповідає Євген Матвєєв. - Для нарощування частин сторінок (відірваних куточків, наприклад) користуємося дорогої японської папером - при контакті з клеєм вона стає практично прозорою. Відновлюємо шкіряні та дерев'яні обкладинки, максимально зберігаючи автентичність.

Підшитий і палітурка робиться в пресах, якими також оснащена лабораторія. Крім них в кабінеті є ванна для чищення інструментів, широкі столи з лампами, кисті, різці. Керівництво архіву планує незабаром придбати спеціальний принтер, який «добудовує» відсутні частини документа - лістодолівочную машину.

У лабораторії також приймають замовлення. Нещодавно, наприклад, на прохання Пермського державного гуманітарно-педагогічного університету відновлювали книгу 1492 - найстарішу в краї.

Після того як документи проходять етап реставрації, вони надходять в наступну частину лабораторії, де скануються, копіюються, переводяться в електронний вигляд для розміщення на сервері і на декількох носіях - дисках, кіно-, аудіовізуальних стрічках і микрофишах (слайдах).

Довідка Business Class

мікрофіша - копії плоских оригіналів документів, виготовлені фотографічним способом у вигляді мікроформи на прозорій форматної фотоплівці (рідше на непрозорій основі) з послідовним розташуванням кадрів в кілька рядів.

- Це наш страховий фонд. Кіно, аудіо та відеокасети ми зберігаємо в холодильнику при температурі + 5C. Диски - окремо, на полицях в коробках. Раз на три роки дістаємо їх, перевіряємо і, якщо потрібно, Перезаписуємо. Існують, до речі, спеціальні диски з золотим покриттям, які зберігають інформацію близько 100 років. Але вони дуже дорогі - 83 долари кожен, - пояснює Ірина Дьоміна, начальник відділу використання архівних документів і НСА. - Ще є таке правило: всі особливо цінні документи зберігати на микрофишах. Один примірник знаходиться безпосередньо у нас, інший - в центральному сховищі Ялуторовського архіву в Тюменській області, яке розташоване в бункері. Якщо, припустимо, будуть знищені всі документи в нашому архіві, копії найважливіших збережуться там.

Ця частина лабораторії обладнана за останнім словом техніки. Є спеціальний планетарний сканер з плаваючою колискою, який дозволяє рівномірно відсканувати навіть дуже товсту книгу. Сканер для карт сам підлаштовується під товщину паперу, вирівнюється, піднімається або опускається під час запуску. Єдиний «раритет», мабуть, - апарат Пентакта, що створює ті самі микрофиши. Він зроблений в Німеччині в 1986 році.

Після того як документ дезінфікований, відновлений, відреставрований і откопирован, він направляється до відділу обліку та отримує там реєстраційний номер. Далі - відділ зберігання. Ми вже згадували, що в архіві 18 сховищ. Шістнадцять розташовані на вул. Студентській, два - на вул. Солдатова. З них одне - для особливо цінних документів (там, наприклад, є грамота царя Лжедимитрия, в якій він просить виписати платників для будівництва флоту), інше - для секретних, куди доступ дозволений тільки «обраним».

Всі сховища виглядають ідентично - стелажі від підлоги до стелі з сотнями полиць, вузькі проходи, драбини, темні вікна з гратами (спеціальна плівка на склі не пропускає ультрафіолет). І всюди - ідеальна чистота. Співробітники працюють в білих рукавичках, щоб не залишати сліди на документах.

- Існує п'ять режимів зберігання: охоронний, пожежний, санітарно-гігієнічний, світловий і температурно-вологісний. Температура в сховищах повинна бути не більше 20 градусів. У нас стоять датчики, які це відстежують. Якщо стає тепліше або холодніше, включається кондиціювання. Батарей в архіві немає, - каже Євген Матвєєв. - Раз на тиждень проводиться генеральне прибирання. Витирається пил, підлогу миється зі спеціальним розчином з тенфлексом, який добре знезаражує. Проводиться кварцування.

Система пожежогасіння в усьому архіві не звичайна, водна, - а газова. Усередині круглих резервуарів, розвішаних під стелею, знаходиться газ хладон. Один балон розрахований на 20 квадратних метрів. Якщо спрацює сигналізація, газ заповнить приміщення за лічені хвилини.

Розрізняються сховища за видами носіїв. В одному, наприклад, справи організацій. Все папки з документами акуратно розкладені по коробках, які захищають папір від світла, пилу і комах.

- Картон, з якого зроблені коробки, витримує падіння з 8 поверху. Це необхідно під час евакуації при пожежі або землетрусу. Також коробки можуть протягом доби стояти в воді і з ними нічого не трапиться, - пояснює Ірина Дьоміна.

Карти, на відміну від інших документів, зберігаються в підвішеному стані - спеціально, щоб не залишалося помятости і слідів від згинів. Газети - в папках по кілька номерів (в архіві є і Business Class). Товсті томи в шкіряних палітурках, збірники статей, журнали, словники, підручники та інші книги стоять на закритих полицях в сховище на четвертому поверсі. Звідти їх спускають на вантажному ліфті.

Як ми вже говорили, в архіві понад 1 276 000 одиниць зберігання. Відшукати якусь книгу, альманах або довідку вручну не вийде. Для зручності у співробітників є спеціальна база всіх документів з топографічними даними: що, в якому залі, на якому стелажі і полиці знаходиться. У самих сховищах є топографічні покажчики, які прискорюють процес пошуку.

Знайти документ можна і за допомогою апарату, що нагадує пристрій для читання штрих-кодів в супермаркеті. За запитом на екрані (комбінація з 16 символів, відповідних потрібного документу) мобільний зчитувач шукає радіочастотну мітку. В такому випадку можна навіть не відкривати коробки і не тягнутися до полиць, а просто пройтися вздовж стелажів, наводячи на них прилад. При збігу результат з'явиться на екрані.

Кожне сховище архіву оснащено протикрадіжними системами. Рамки на вході, наприклад. Якщо користувач або співробітник намагається щось нелегально через них пронести, спрацьовує сигналізація у головного зберігача і на посту охорони. Двері блокуються в усьому будинку.

З відділу зберігання документ може потрапити тільки в лабораторію - для реставрації і в читальний зал - за запитом громадян. В архіві три читальні зали - два звичайних і один електронний, з комп'ютерами та інтерактивним екраном для детального перегляду.

Отримати інформацію з архіву можна двома способами: або відправити запит, відповідь на який (довідку) співробітники відділу виконання підготують протягом декількох днів. Або прийти в читальний зал, взяти необхідний документ і попрацювати з ним самостійно.

- Над кожним столом є камера. Ми стежимо за всіма діями людини. Якщо він щось зіпсує і піде - знайдемо його без проблем, тому що всі паспортні дані збережені. Виходи із залу теж оснащені рамками - вкрасти нічого не вийде. Крім того, поруч з відвідувачами завжди знаходяться працівник архіву і охоронець, - зазначає Ірина Дьоміна, начальник відділу використання архівних документів і НСА.

Ірина Дьоміна каже, що іноді в архіві бувають черги за довідками. В основному люди запитують дані про свою заробітну плату для Пенсійного фонду, складають родоводи, документи на вступ у спадок, шукають учасників Великої Вітчизняної війни.

Кілька запитів від громадян (найбільш пам'ятних, за словами співробітників архіву):

• Бабуся актора Леонардо ДіКапріо в Пермі

Архів отримав не тільки масу приватних запитів, але і запитів зі ЗМІ (в тому числі і федеральних) по цій темі. Все через чутки про те, що бабуся ДіКапріо народилася в Пермі в 1915 році. Необхідно було документальне підтвердження в метричних книгах. Але, на жаль, такого запису про народження не вдалося знайти. Швидше за все, це міф.

• Третя дружина угорського композитора Імре Кальмана

Про Вірі Макінск запитували спочатку краєзнавці, а потім співробітники посольства Угорщини. Питання було про віросповідання. Їй приписували три конфесії: юдейську, православну і католицьку. Відповідно до архівних документів, вона була православною.

• Пермські лісові носороги

У деяких джерелах згадується, що відомий дослідник Олександр Теплоухов писав нібито про існування в XIX столітті в приміських лісах носорогів. Громадяни просили верифікувати цей факт: розслідування показало, що виникла помилка в перекладі (оскільки Теплоухов навчався в Німеччині і писав роботи на німецькій мові): носоріг і довгоносик (жук) по-німецьки звучать схоже. Працівники архіву знайшли рукопис, заново перевели перші сторінки, щоб зрозуміти контекст. Мова точно йшла про жуків.

• Родовище золотих копалень

Користувачі просили карту, на якій були б відзначені родовища золота в Пермському краї.

- Так і хотілося відповісти, що якби така карта у нас була, ми ні за що нікому її не показали. Але такої карти у нас дійсно немає, - кажуть в архіві.

• Перебування Сталіна і Дзержинського в Пермі в 1919 році

Запит про подробиці перебування Сталіна і Дзержинського в Пермі з'явився недавно. Але, як кажуть фахівці, такого історичного факту не було.

• Розстріл царської сім'ї

Безліч дослідників (в тому числі іноземних) періодично справляються про таємниці розстрілу князя Михайла Романова.

- У нас звичайно є деяка інформація, але її давно вже перелопатили і вивчили. Нічого нового, на жаль, наші документи сказати не можуть. А основна мета цих запитів - місце поховання Михайла Романова, - кажуть фахівці архіву.

Після читального залу документ знову повертається в сховище і може пролежати там десятиліття, поки знову кому-небудь не знадобиться. Для того щоб спростити і прискорити пошук потрібної інформації, працівники архіву за своєю ініціативою відсканували і виклали в мережу тисячі фотографій, книг, малюнків і карт. з'явився проект «Покоління Пермського краю» , Який представив електронні образи літописів і метричних книг Пермської губернії. Саме ці джерела дозволяють сьогодні заглянути вглиб історії свого роду на кілька століть.

Про найцікавіші і значущих документах фондів Державного архіву Пермського краю можна дізнатися з віртуальної виставки «100 важливих документів з історії Прикам'я». регулярно на сайті архіву в рубриці «Фото дня» з'являються старі знімки з історіями. Публікуються статті про Егошихинский мідеплавильному заводі, приміських політичних діячів, Уральському добровільному танковому корпусі та інші.

Газети в архіві зберігаються в папках

Карти підвішені на прищіпках

Важкі книги співробітники архіву перевозять в візках

Якщо документ знаходиться на реставрації або в читальному залі, замість нього на полицю кладеться картка-заступник

Копії всіх документів повинні зберігатись на дисках

Більше тисячі фонодокументів зберігається в архіві

З цього штрих-коду за допомогою мобільного пристрою для читання можна знайти документ

Під час реставрації до кожного листу документа приклеюється корінець

В читальному залі завжди присутній співробітник архіву

Фото: Марина Дмитрієва