Фото: Європейська комісія У чому полягає специфіка саме чеського фемінізму, запитали ми у співробітниці Gender Studies Оленки Сімерской.

- Чеський фемінізм відрізняється від фемінізму західноєвропейського тим, що жінки в Чехії традиційно здобувають вищу освіту. Крім того, традицією є і їх робота за кордоном. За останні 40-50 років вже кілька поколінь чеських жінок працюють на повну ставку. Так що, фемінізм у нас має під собою досить тверду основу.

Дійсно, в чеському суспільстві вже давно визнається право жінки реалізувати себе не тільки в родині, а й в професійній сфері.

- У Західній Європі жінки з самого початку змушені були боротися за свої права, а у нас все склалося по-іншому. Рівноправність чешкам приніс або, можна сказати, нав'язав комуністичний режим. Але варто згадати і про те, що вже за часів Першої республіки жіночий рух в Чехословаччині було представлено сильними особистостями, які вже тоді піднімали нинішні феміністичні теми. Серед цих жінок була, наприклад, сенатор Франтішка Пламінкова.

Незважаючи на тривалі традиції жіночої рівноправності в Чехії, представниці слабкої статі стикаються тут з багатьма проблемами. Якими, пояснює Ленка Сімерска.

- У Чеській Республіці до сих пір не вирішена проблема насильства по відношенню до жінок. Всіх видів насильства, в тому числі, домашнього, протистояти якому заважає відсутність відповідних законів і підхід поліції, яка прагне не осудити злочинця, а зробити з жінки жертву. Те ж саме стосується сексуальних домагань. На щастя, під тиском Європейського Союзу в цій сфері наші депутати були змушені внести в закони відповідні зміни.

За словами Оленки Сімерской, дуже часто чеські жінки стикаються з дискримінацією на ринку праці. І це не дивлячись на їх вузівські дипломи та наявність практики роботи за кордоном.

- Поки ви молоді і у вас немає дітей, роботодавець турбується, що одного разу вони у вас з'являться. У списку кандидатів ви стоїте на останньому місці. Якщо діти у вас вже є, роботодавець, розмірковуючи стереотипно, приходить до висновку, що вам через сімейні обставини колись буде працювати. Коли ж діти вже підросли, на сцену виходить проблема працевлаштування людей середнього та похилого віку.

- І куди ж може звернутися за допомогою нещасна жертва стереотипного мислення роботодавця?

- Якщо говорити про державних організаціях, їй нікуди піти. Жінка може тільки судитися з роботодавцем на основі Трудового або Цивільного кодексів. Є держоргани, які координують цю проблематику, але не більше того: реально щось зробити вони не в змозі.

У минулому році Європейська Комісія визнала, що норми ЧР в сфері гендерної рівності відповідають вимогам Євросоюзу. Але, за словами голови урядової ради з питань рівноправності чоловіків і жінок Анни Чурдова, рівноправність залишається в країні не більше ніж порожнім звуком. Краще тому підтвердження - ситуація в чеському парламенті. У Нижній палаті число жінок-депутатів дорівнює 17 відсоткам, в Сенаті ж всього 11 відсотків жінок. На керівних посадах в комерційних організаціях жінок - 8 відсотків, серед міністрів і суддів Конституційного суду - 14 відсотків.

В кінці минулого року сервер www.feminismus.cz повідомив про появу власної веб-сторінки у проекту «Спогади жінок». Цей міжнародний проект Gender Studies народився як реакція на західноєвропейські та американські феміністичні теорії, які абсолютно не можна застосувати до досвіду жінок з країн колишнього соцтабору. Чеські соціологи взяли на озброєння метод «усної історії», почавши записувати спогади жінок про часи соціалізму.

Розповідає координатор проекту Павла Фрідлова:

- Ідея проекту виникла в середині 1990-х років, коли наші колеги їхали на поїзді до Пекіна через Сибір. В дорозі східні і західні жінки розговорилися, і наш соціолог Йіржіна Шіклова запропонувала запустити у всіх країнах колишнього соцтабору проект, заснований на спогадах жінок. Емансипація жінок у Східній Європі йшла зовсім іншим шляхом, ніж на Заході. Ми почали записувати розмови з жінками трьох поколінь, що народилися в 1920-х, 30-х, 40-х і 50-х роках. Почали ми з чеських жінок. На основі їхніх спогадів вже видані книги.

Але, як завжди, розвиток проекту загальмували фінансові проблеми.

- Такий величезний проект вимагає величезних витрат. З нами зараз працюють організації з Німеччини, Польщі, Словаччини, колишньої Югославії. В останній рік ми почали співпрацювати і з Україною. Всі організації повинні самі дбати про фінансові засоби. Наше завдання - координувати їх роботу, проводити спільні конференції. Через брак коштів проект просувається дуже повільно, а тим часом ми втрачаємо покоління, народжене в 1920-і роки.

- Скільки жінок ви вже встигли опитати?

- Чеських розмов у нас близько 200, а разом з жінками з інших країн - розмов 500.