1. бібліографічна посилання

1 Турчина Ж.Е. 1 Турчина Т.К. 1 Нор О.В. 1 Шарова О.Я. 1

1 ФГБОУ ВО «Красноярський державний медичний університет ім. проф. В.Ф. Войно-Ясенецького »МОЗ Росії

У статті розглядаються актуальні питання формування комунікативної компетентності майбутніх лікарів спеціальностей «Педіатрія», «Лікувальна справа», а також навчаються інституту післядипломної освіти медичного університету. Представлені результати порівняльного аналізу формування комунікативних та організаторських схильностей респондентів. В ході анкетування зазначено, що в кожній групі обстежуваних зустрічаються люди з низьким, середнім і високим рівнем комунікативних та організаційних навичок. Дослідження показало, що у практикуючих лікарів все показники нижче, ніж у студентів, інтернів та клінічних ординаторів. Комунікативна компетентність лікаря на сучасному етапі трактується як інтегральна якість особистості, опосредующее лікарську професійну діяльність, спрямовану на встановлення, підтримку і розвиток ефективних контактів з пацієнтами та іншими учасниками лікувально-профілактичного процесу. Випускники медичних вузів нерідко відчувають комунікативні труднощі у своїй професійній діяльності, недостатньо володіють необхідним арсеналом комунікативних знань, не завжди готові до сучасного та ефективного використання різноманітних комунікативних засобів впливу, що і визначає актуальність даного дослідження.

комунікативна компетентність

комунікативні навички

комунікабельність

лікарська діяльність

1. Алямовская В.В., Дуж А.Н., Соколова О.Р. Рівень емпатії практикуючих стоматологів // Вузівська педагогіка: збірник наукових праць. - Красноярськ, 2016. - С. 478-480.

2. Бехтерева А.В. До питання про формування загальнокультурних компетенцій // Вузівська педагогіка: збірник наукових праць. - Красноярськ, 2016. - С. 481-483.

3. Васильєва Л.М. Про комунікативної компетентності майбутніх лікарів [Електронний ресурс] // Медична психологія в Росії: електрон. науч. журн. - 2013. - N 5 (22). - URL: http://mprj.ru (дата звернення: 15.10.2016).

4. Сарапулова А.В., Теплякова О.В. Комунікативні навички студентів медичного вузу: досвід спостереження на кафедрі поліклінічної терапії // Медична освіта та професійний розвиток. - 2016. - № 1. - С. 60-67.

5. Удосконалення хірургічної підготовки випускників лікувального факультету / І.П. Артюхов [и др.] // Сибірське медичне огляд. - 2013. - № 1. - С. 90-93.

6. Сфери компетентності випускника медичного вузу. Компетентність: комунікативні навички: методичні рекомендації / М.К. Телеусов, Р.С. Доcмагамбетова, В.Б. Молотов-Лучанський, Л.Л. Мацієвська - Караганда: Изд-во КДМУ, 2010. - 46 с.

Успішність в деяких професійних сферах, таких як психологія, педагогіка, медицина, визначається особливостями міжособистісної взаємодії. У цих умовах особливу роль у професійній діяльності набуває вміння зрозуміти емоційний стан партнера по спілкуванню, зростає значення емпатії, яка є ядром комунікативної компетенції [1]. Як відомо, професійна лікарська діяльність має ряд специфічних особливостей, і її успішність визначається не тільки і не стільки власне професійними знаннями і навичками, скільки вміннями реалізувати їх у своїй діяльності за рахунок розвитку професійних якостей особистості. Праця лікаря характеризується тим, що в ньому істотне місце займає висока частота міжособистісних контактів при спілкуванні з хворими і їх родичами. У діяльності лікаря комунікативна компетентність забезпечує здійснення ефективної комунікації (з пацієнтами, їх родичами, колегами і т.д.). Це така комунікація, яка сприяє просуванню в рішенні проблем учасниками спілкування; забезпечує досягнення цілей спілкування з оптимальними витратами (відсутність нервово-психічних перевантажень) і призводить до досягнення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню [3]. Професійна компетентність лікаря формується на основі базисних медичних навичок, наукового знання і моральних цінностей. Її основними компонентами є здатність набувати і використовувати знання, інтегрувати їх з допомогою клінічного мислення, а також реалізовувати і передавати їх в процесі комунікації з пацієнтами та колегами, керуючись етичними принципами. У зв'язку з цим формування комунікативних навичок, тобто розвиток здатності здійснювати ефективну комунікацію, в даний час стає одним із ключових завдань безперервної медичної освіти. Комунікативні навички є однією з найважливіших складових успішної діяльності лікаря будь-якого фаху, забезпечуючи йому ефективне і якісне взаємодію не тільки в моделі «лікар - пацієнт», а й при спілкуванні з колегами, молодшим медичним персоналом і родичами пацієнтів. На жаль, в процесі навчання до теперішнього часу комунікативні навички не сформульовані ні в одному методичному джерелі і конкретна оцінка цих навичок відсутня. У зв'язку з цим формування комунікативної компетентності в системі вищої медичної освіти посідає особливе місце в його реалізації. Комунікативні навички - це здатність людини до спілкування. Рівень цього вміння залежить і від характеру індивіда, і від того, як він працює над собою. Мистецтво комунікації включає в себе вміння встановлювати контакт з оточуючими і підтримувати його, а також здатність народжувати на інших людей потрібне враження. Комунікативні навички та вміння правильного їх застосування є одними з головних якостей майбутнього лікаря. Уміння підійти до хворого - найцінніше обдарування лікаря. Адже лікар - це комунікатор, провідний бесіду з пацієнтом (коммуникантом) [4]. Комунікабельність можна умовно розділити на два типи: письмову і усну.

1. Письмова комунікабельність проявляється в тому, чи знаєте Ви правила написання ділових листів і заповнення різного роду офіційних документів, а також наскільки грамотно Ви пишете (чи є у вас пунктуаційні, орфографічні або синтаксичні помилки). Ваша мова повинна бути максимально лаконічною і в той же час в декількох фразах ви повинні вміти донести необхідну інформацію до читача. Потрібно вміти висловлювати думки коротко і ємко.

2. Усна комунікабельність дає Вам більший простір для самовираження і застосування своїх вербальних навичок спілкування. Усна комунікабельність передбачає наявність уміння чітко викладати свої думки, вміння слухати своїх співрозмовників і при цьому розташовувати їх до себе [6]. Якщо у професійній компетентності провідну роль відіграє проблемно-практичний аспект, то в загальнокультурної компетентності провідну роль відіграють вже смисловий і комунікативний аспекти [2]. За словами міністра охорони здоров'я В.І. Скворцової, «для того щоб сформувати лікаря, необхідний безперервний багаторічний курс навчання, побудований на єдиній ідеології і спадкоємність підході, що поєднує необхідні елементи теоретичної, наукової та практичної підготовки» [5]. Навчальному закладу важливо мати уявлення про те, якими є динаміка формування провідних професійних компетенцій, включаючи комунікативні навички, майбутніх фахівців.

Мета дослідження: провести порівняльний аналіз формування комунікативних та організаторських схильностей студентів 4-6 курсів лікувального факультету; інтернів, клінічних ординаторів та лікарів, які навчаються на кафедрі-клініці хірургічних хвороб ім. проф. А.М. Дихне з курсом ендоскопії та ендохірургіі ПО лікувального факультету; студентів 1 курсу факультету фундаментальної медичної освіти (ФФМО) - Педіатрія, що навчаються на кафедрі сестринської справи та клінічного догляду ФГБОУ ВО «Красноярський державний медичний університет імені проф. В.Ф. Войно-Ясенецького »МОЗ РФ.

Матеріал і методи дослідження

В анкетуванні взяли участь 143 респондента: 77 студентів лікувального факультету (24 студента 4-го курсу, 23 студентів 3-го курсу, 30 студентів 6-го курсу); 25 студентів 1 курсу ФФМО - Педіатрія; 13 інтернів, 10 клінічних ординаторів за фахом «Хірургія»; 18 лікарів-хірургів зі стажем роботи від 10 до 30 років. Анкетування було анонімним, пропонована анкета «Комунікативні та організаторські схильності - КОС» (В.В. Синявський, В.А. Федорошин) містила 40 питань.

Тест КОС можна проводити і з одним випробуваним, і з групою. Піддослідним лунають тексти опитувальника, бланки для відповідей і зачитується інструкція. Мета обробки результатів - отримання індексів комунікативних і організаторських схильностей. Для цього відповіді випробуваного зіставляють з дешифратором і підраховують кількість збігів окремо за комунікативними і організаторським схильностям.

Рівень розвитку комунікативних та організаторських схильностей характеризується за допомогою оцінок за шкалою наступним чином:

1) випробовувані, які отримали оцінку 1, - це люди з низьким рівнем прояву комунікативних і організаторських здібностей;

2) випробовувані, які отримали оцінку 2, мають комунікативні та організаторські здібності нижче середнього рівня. Вони не прагнуть до спілкування, почувають себе скуто в новій компанії, колективі, воліють проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, відчувають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи;

3) для піддослідних, які отримали оцінку 3, характерний середній рівень прояву комунікативних та організаторських здібностей. Вони прагнуть до контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, відстоюють свою думку, планують свою роботу, однак потенціал їх схильностей не відрізняється високою стійкістю;

4) випробовувані, які отримали оцінку 4, відносяться до групи з високим рівнем прояву комунікативних і організаторських здібностей. Вони не губляться у новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються громадською діяльністю, допомагають близьким, друзям, виявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів;

5) піддослідні, які отримали вищу оцінку 5, володіють дуже високим рівнем прояву комунікативних і організаторських здібностей. Вони відчувають потребу в комунікативній і організаторській діяльності й активно прагнуть до неї.

Результати дослідження та їх обговорення

Після проведеного аналізу анкетування при визначенні рівня комунікативних схильностей були отримані наступні результати, які представлені на рис. 1. Відзначено, що 40% студентів 1-го курсу мають високий рівень комунікативних схильностей, 10,4% - середній і 49,6% - низький. Серед студентів 4-го курсу велика частина мають низький рівень - 41%; 34% респондентів мають високий рівень комунікативних схильностей і 25% - середній рівень. При аналізі анкет студентів 5-го курсу високий рівень переважає, що становить 60%, у 6-го курсу отримані результати однакові: по 46% високого та низького рівнів комунікативних схильностей. У інтернів переважає середній рівень, що склало 80%, і по 10% інших рівнів комунікативних схильностей. У клінічних ординаторів 2-го року переважає високий рівень, що склало 49%, ймовірно, слід зробити висновок, що навчаються свідомо вибрали свою майбутню професію, постійно вдосконалюючи свої комунікативні навички в бесіді з хворими, родичами, колегами, показуючи високий результат. При анкетуванні практикуючих лікарів домінує низький рівень - 50%, 41% - із середнім рівнем, і лише 9% - з високим рівнем комунікативних схильностей.

Мал. 1. Рівень розподілу комунікативних схильностей (%)

Після проведеного аналізу анкетування при визначенні рівня організаторських схильностей були отримані наступні результати, які представлені на рис. 2. Відзначено, що найбільш високий рівень відзначений у студентів 5-го курсу (55%) і у клінічних ординаторів (42%); середній рівень організаційних схильностей відзначений у інтернів (80%); низький рівень переважає у студентів 1-го курсу і лікарів (50%).

Мал. 2. Рівень розподілу організаційних схильностей (%)

В цілому одна третина обстежуваних з низьким рівнем, одна третина з середнім рівнем і одна третина вище середнього є носіями комунікативних і організаційних схильностей.

Створюється враження, що в наші дні освоювати спеціальність хірурга в клінічній інтернатурі і ординатурі прийшли люди з найкращими показниками комунікативних і організаційних здібностей.

На закінчення хочеться відзначити, що велику роль у формуванні комунікативних навичок займає санітарна освіта. Області охорони здоров'я - це комплекс медико-соціальних заходів, спрямованих на формування здорового способу життя. Області охорони здоров'я є обов'язковим службовим обов'язком медичних працівників. Завданнями санітарної освіти є: пропаганда ЗСЖ, фізичної культури, раціонального харчування, боротьби зі шкідливими звичками, знайомство населення з профілактикою захворювань. Одним з напрямків даної роботи є створення санбюлетеня. Вибравши тему санбюлетеня, студенти обґрунтовують її актуальність, що підвищує його практичну значимість, і демонструють компетентність в умінні художньо оформити необхідну інформацію доступною мовою, зрозумілою для будь-якого віку. Цей вид діяльності дозволяє проявити творчий потенціал студента, що представлено на рис. 3.

Мал. 3. Санбюлетень на тему «Дозированная ходьба»

Даний вид діяльності формує у студентів комунікативні навички в спілкуванні, підвищує в їхніх очах значущість своєї майбутньої професії, в результаті дозволяє готувати зі студентів фахівців, які буде затребувані на сучасному ринку праці.

висновки:

1. Проведення анкетування дозволило оцінити рівень комунікативних навичок і ступінь підготовленості їх до роботи з пацієнтами.

2. Для вирішення виявленої проблеми необхідно здійснювати професійний відбір на етапі вступу до медичного вузу, а в процесі отримання медичної освіти цілеспрямовано формувати комунікативну компетентність майбутніх лікарів, включаючи післядипломну освіту.

3. Навчання комунікаційним навичкам повинно починатися, коли студенти в найбільшою мірою сприйнятливі, тобто на ранніх етапах медичного навчання.

4. Істотне значення у формуванні комунікативних навичок має санітарна освіта.

бібліографічна посилання

Турчина Ж.Е., Турчина Т.К., Нор О.В., Шарова О.Я. ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ І НАВЧАЮТЬСЯ ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ // Сучасні проблеми науки та освіти. - 2016. - № 5 .;
URL: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=25449 (дата звернення: 17.07.2019).

Пропонуємо вашій увазі журнали, що видаються у видавництві «Академія природознавства»

(Високий імпакт-фактор РИНЦ, тематика журналів охоплює всі наукові напрямки)