Анотація: В роботі розглянута дефініція термінів «компетенція», «іншомовна компетентність», «лінгвістична компетенція», «соціокультурна компетенція». Розглянуто структуру лінгвістичної компетенції. Також в статті розглядається місце і роль соціокультурної компетенції в структурі і змісті іншомовної комунікативної компетенції і міжкультурної компетенції в навчанні іноземної мови.

Ключові слова: компетенція, іншомовна компетенція, лінгвістичний аспект, соціокультурний аспект, комунікативна компетенція.

Abstract: The definitions of such terms as competency, foreign language competence, linguistic competence, sociocultural competence are considered in the work. The structure of linguistic competence which includes lexical, grammatical, semantic and phonological components is also under consideration. The present article is devoted to defining the place and role of sociocultural competence in the structure of communicative and intercultural ones in the process of foreign language acquisition.

Keywords: competence, linguistic competence, linguistic aspect, sociocultural aspect, communicative competence.

Метою вивчення іноземної мови є формування комунікативної компетенції в учнів. Говорячи про іншомовної мовленнєвої компетенції, слід, перш за все, висвітлити поняття «компетенції». В рамках, даної статті, зупинимося на визначенні, яке було приведено в ФГОС-3 і згідно з яким під компетенцією розуміється комплексна характеристика готовності учня застосовувати отримані знання, вміння та особистісні якості в стандартних і мінливих ситуаціях професійної діяльності [1]. Важливо враховувати, що мова йде про різні компетенціях - про інструментальні компетенціях, ОНК - загальнонаукових компетенціях, ПК - професійних компетенціях, СК - системних компетенціях, СПК - спеціалізованих компетенціях та ін.

Таким чином, ми бачимо, що поняття компетенції має на увазі наявність певних якостей, характеристик, знань, умінь і досвіду, якими повинна володіти особистість для успішної реалізації будь-якої діяльності.

У документі ради Європи "Communication in the modern language classroom" (1992 р) в якості мети іншомовної освіти виступає оволодіння комунікативною компетенцією, яка включає до свого складу такі субкомпетенціі: лінгвістична (мовна), соціолінгвістичних (мовна), компенсаторна (стратегічна), соціокультурна, соціальна [12] (Малюнок № 1).

Малюнок 1 - Схема складу комунікативної компетенції

Як показують статистичні дані, отримані Федеральним інститутом педагогічних вимірювань, в 2015 р випускники шкіл Росії в більшій масі успішно впоралися із завданнями на випускних шкільних випробуваннях (Таблиця 1) [1].

Таблиця 1 - Середній відсоток виконання завдань (англійська мова)

розділ

аудіювання

читання

Граматика і лексика

лист

говоріння

завдання

1

2

3-9

10

11

12-18

19-25

26-31

32-38

39

40

1

2

3

4

Середній% виконання

74,5

73,2

64,6

74,2

68,4

59,0

64,1

61,0

61,7

73,0

54,0

71,0

Відсутність мовного середовища часто не сприяє створенню мотивації до вивчення мови або підвищенні свого рівня іншомовної культури. У зв'язку з цим перед системою освіти постає завдання підвищення рівня компетентності в області знання іноземних мов відповідно до вимог сучасного суспільства. На підтвердження сказаного звернемося до роботи М. Я. Віленського «Технології професійно-орієнтованого навчання у вищій школі», в якій виділено дві першочергові завдання вищої освіти.

«Перша - підвищення рівня підготовки фахівців за рахунок вдосконалення технологій навчання ... і широкого впровадження в навчальний процес інформаційних та телекомунікаційних засобів, т. Е. Створення в вузі спеціальної професійно-орієнтованої навчальної середовища, що сприяє поступальному розвитку інформаційної взаємодії між учнями та викладачами на основі використання сучасних технологій навчання. Друга - оволодіння випускником вузу комплексом знань, навичок і умінь, а також формування таких якостей особистості, які забезпечують успішне виконання завдань професійної діяльності і комфортне функціонування в умовах інформаційного суспільства, в якому інформація стає вирішальним фактором високої ефективності праці »[2].

Зміст лінгвістичної освіти виступає як навчання іншомовній культурі, взяте в аспекті соціокультурного досвіду. Структура лінгвістичного освіти містить елементи соціального досвіду в пізнанні культури і мови іншого народу. Розкриваючи механізм взаємозв'язку змісту освіти та досвіду, В. В. Краєвський та А. В. Хуторський вказують, що освоєння досвіду дозволяє сформувати «... здатності здійснювати складні культуросообразность види дій, які в сучасній педагогічній літературі звуться компетентностей ...» [9, с. 60]. Необхідно відзначити, що компетентності формуються в процесі отримання людиною освіти відповідно до соціального замовлення та профілем навчання.

Основною умовою формування і розвитку лінгвістичної компетенції є створення комплексу вправ, спрямованих на формування даної компетенції в усній і письмовій мові в продуктивних і рецептивних видах мовленнєвої діяльності. В рамках даної статті хотілося б коротко представити розроблений нами комплекс, який являє собою послідовність мовних, умовно-мовних і мовленнєвих вправ. Всю роботу по формуванню мовної компетенції можна розділити на три етапи:

1. Етап ознайомлення і первинного закріплення мовного матеріалу. Метою даного етапу є ознайомлення учнів з новим мовним матеріалом, а також первинна тренування досліджуваного мовного матеріалу. Вважаємо за доцільне на даному етапі використовувати мовні вправи: вправи в ідентифікації та диференціації, вправи в субституции, вправи в трансформації, конструктивні і перекладні вправи. Відмінною рисою і перевагою мовних вправ є те, що вони дають можливість ознайомитися з новим мовним явищем і частково його засвоїти при мінімальній витраті часу і найбільшої концентрації уваги саме на це явище.

2. Етап тренування мовного матеріалу. Формування мовного досвіду передбачає розвиток навички щодо точного відтворення досліджуваного явища в типових для його функціонування мовних ситуаціях і розвиток його гнучкості за рахунок варіювання умов спілкування, що вимагають адекватного оформлення висловлювання. З цією метою використовуються умовно-мовні имитативности, підстановочні, трансформаційні вправи. На думку Є.І. Пассова [7], умовно-мовні вправи повинні володіти такими якостями: 1) бути ситуативними; 2) мати комунікативну задачу говорить; 3) забезпечувати єдність змісту і форми при переважної спрямованості свідомості того, хто навчається на утримання і мета висловлювання; 4) забезпечувати відносну безпомилковість їх виконання; 5) бути економічними в часі; 6) імітувати в кожному зі своїх елементів процес комунікації.

3. Етап застосування мовного матеріалу в мові. Перехід від навичок до вмінь забезпечується вправами, в яких викликається мовне явище треба вжити без мовної підказки відповідно до мовними обставинами. Завданням даного етапу є цілеспрямована мовна тренування мовного матеріалу в процесі реальної комунікації для вирішення конкретних комунікативних завдань. На даному етапі використовуються мовні вправи: вопросоответние, ситуативні, репродуктивні, дескриптивні, дискутивні і композиційні. І.В. Рахманов [8] вважає, що тільки виконання мовних вправ свідчить про повну засвоєнні вивчених мовних явищ. Вони привчають учнів користуватися вивченим матеріалом спонтанно без зосередження уваги на його формі і правила вживання, виробляючи поступово необхідне відчуття мови. Проілюструємо за допомогою представленої нижче таблиці всі використані види вправ в залежності від їх приналежності до певного типу вправ і змісту.

Таблиця 2 - Вправи, спрямовані на розвиток лінгвістичної компетенції

види вправ

зміст вправ

мовні

1. Вправи в ідентифікації та диференціації

З'єднайте пропозиції, наведені в лівій і правій частинах колонок, для отримання пов'язаних тверджень

2. Вправи в субституции

Складіть пропозиції з даних слів

3. Вправи в трансформації

Розширте наступні пропозиції по вказаному зразку, вживаючи нові слова і словосполучення

4. Конструктивні вправи

Складіть п'ять пропозицій, використовуючи дані моделі і наведені пари слів

5. Перевідні вправи

Переведіть пропозиції на англійську мову

Умовно-мовні

1. имитативности вправи

Погодьтеся з даними твердженнями і обґрунтуйте свою згоду, використовуючи зразок

2. Символи вправи

Висловіть незгоду з наведеними нижче твердженнями, використовуючи зразок

3. Трансформаційні вправи

Спростуйте наступні висловлювання, використовуючи зразок

мовні

1. Питання-відповідь вправи

Складіть чотири питання до прочитаного тексту і підготуйте відповіді на них

2. Ситуативні вправи

Складіть діалог на запропонований сюжет, використовуючи наведені нижче слова і вирази

3. Репродуктивні вправи

Перегляньте текст і складіть детальний його переказ на основі ключових словосполучень і виразів.

4. Дескриптивні вправи

Розкажіть про свою сім'ю. Дайте характеристику членів сім'ї, використовуючи наступну таблицю

5. Дискутивні вправи

Прочитайте текст і обговоріть його, відповівши на питання

6. Композиційні вправи

Складіть монологічне висловлювання на основі плану і списку обов'язкових словосполучень

Під змістом освіти сучасна дидактика розуміє сукупність видів переробленого культурного досвіду, освоєння якого забезпечує готовність учнів до виконання очікуваних суспільством соціальних, професійних та інших функцій.

У роботі «Дидактичні основи методів навчання» І. Я. Лернер представив чотирьохелементний структуру соціального досвіду. Першим елементом виступають знання (про природу, суспільство, техніку, людину і способах діяльності), другим - досвід здійснення вже відомих суспільству способів діяльності, третім - досвід творчої діяльності, четвертим - досвід емоційно-ціннісного ставлення людей до світу і один до одного [3 ]. Як зазначає А. М. Мітяєва, становлення компетенції також обумовлено освоєнням певного досвіду [4]. Поділяючи думку А. М. Мітяєва, ми визначили структуру і зміст лінгвістичного досвіду, соціального за своєю природою, взявши за основу запропоновану І. Я. Лернером структуру соціокультурного досвіду. Зберігаючи основні характеристики, описані в науковій літературі, лінгвістичний експеримент відображає особливості життєдіяльності людей в сучасному міжкультурному інформаційному суспільстві.

Структура лінгвістичного досвіду включає когнітивний досвід, досвід здійснення способів іншомовної діяльності (практичний досвід), досвід творчої діяльності, досвід відносин особистості.

Зміст кожного з елементів структури лінгвістичного досвіду може бути розглянуто на основі аналізу змісту структури загальних компетенцій вивчає іноземну мову.

Перший елемент - когнітивний досвід - є основним і охоплює систему знань про світ, соціокультурні знання, міжкультурні знання. Знання про світ - країнознавчі знання, знання географічних реалій країни, знання основних понять і відносин; соціокультурні знання - знання про повсякденне життя, про умови життя, про міжособистісних відносинах, знання системи цінностей, переконань і відносин, знання мови жестів, правил етикету, виконання ритуалів в країнах мов. Міжкультурні знання включають знання і розуміння подібностей і відмінностей між культурами рідної країни і країни, що вивчається, знання і розуміння регіонального та соціального розмаїття обох країн.

Другий елемент - досвід здійснення способів іншомовної діяльності (практичний досвід) - передбачає практичні вміння та навички, міжкультурні вміння і навички. До практичних умінь і навичок відносяться навички суспільного життя, навички та вміння повсякденної поведінки, професійні навички і вміння, навички і вміння, пов'язані з проведенням дозвілля. Міжкультурні навички та вміння на увазі здатність співвідносити свою власну і іншомовну культури, сприйнятливість до різних культур, вміння виступати в ролі посередника між представниками своєї та іншомовної культур, вміння долати сформувалися стереотипи.

Третій елемент - досвід творчої діяльності - має на увазі розуміння механізмів мови і процесу комунікації, загальні фонетичні навички та вміння, навчальні вміння і евристичні вміння.

Досвід відносин особистості - четвертий елемент структури лінгвістичного досвіду - характеризується володінням системою мотиваційно-ціннісних та емоційно-вольових відносин, переконань, поглядів, особистісних якостей. Сюди відносяться управління емоційним станом в умовах міжкультурної комунікації, дотримання етикету міжкультурного спілкування, організація взаємовідносин всередині спільноти і збереження правовідносин між членами спільноти, організація процесів самопізнання і самовдосконалення, задоволеність результатами своєї діяльності. Між елементами лінгвістичного досвіду існують певні зв'язки, кожен попередній елемент є умовою функціонування наступних. Без декларативних знань неможливі ні відтворення способів іншомовної діяльності, ні їх творче застосування, ні ціннісне ставлення до мови, що вивчається. Здатність реалізовувати в іншомовної діяльності засвоєний досвід розглядається нами як прояв лінгвістичної компетенції, основними компонентами якої є: - когнітивний - знання вокабуляра, граматичних конструкцій, здатність активно користуватися словником; - діяльнісний - здатність застосовувати отримані знання на практиці; - креативний - здатність брати участь в міжкультурної комунікації; - аксіологічний - здатність до професійного самовдосконалення за допомогою отримання і оцінювання інформації із зарубіжних джерел з використанням комп'ютерно-інформаційних технологій, ціннісне ставлення до своєї іншомовної діяльності. Необхідно відзначити, що в педагогічних дослідженнях завжди вивчалися закономірності суспільних відносин людини і засвоєння соціального досвіду.

Таким чином, очевидно, що лінгвістичний і соціокультурний аспект дуже тісно переплітаються між собою. Для успішного спілкування необхідно володіти не тільки мовними засобами співрозмовника (фонетичними, лексичними, граматичними - лінгвістичний аспект), але і загальними знаннями про світ. Ці знання називаються фоновими знаннями - соціокультурний аспект.

Вважається, що в загальному плані навчання іноземним мовам має на увазі залучення до мовною свідомості народу - носія мови. В процесі іншомовної освіти формується здатність жити і взаємодіяти з представниками інших культур. Ефективність спілкування між представниками різних культур залежить від декількох факторів. По-перше, це подолання мовного бар'єру. Освоєння лексико-граматичного матеріалу організовано в умовах інтеграції всіх видів мовленнєвої діяльності (лексика, фонетика, граматика). Однак мовний бар'єр не є єдиною перешкодою на шляху до взаєморозуміння. По-друге, процес міжкультурного спілкування залежить від подолання бар'єру культурного. До компонентів культури, що несе національно-специфічне забарвлення, можна віднести, як мінімум, наступні:

• традиції (або стійкі елементи культури), а також звичаї, що визначаються як традиції і обряди;

• побутову культуру, тісно пов'язану з традиціями, внаслідок чого її нерідко називають традиційно-побутовою культурою;

• повсякденну поведінку (звички представників культури, прийняті в деякому соціумі норми спілкування, а також пов'язаний з ними мімічних код;

• «Національні картини світу», що відображають специфіку сприйняття навколишнього світу, національні особливості мислення (тобто менталітет);

• художню культуру, яка відображатиме культурні традиції того чи іншого етносу.

Соціокультурний аспект вивчення іноземної мови також безпосередньо пов'язаний з вивченням лексики з національно-культурним компонентом семантики, яка входить нарівні з еквівалентної лексикою в корпус будь-якої мови. Як показують статистичні дані, корпус такої лексики в англійській мові становить 1,5-3% словника англійської мови [6, с. 92]. Поведінка людей підпорядковується певним правилам і нормам. Норми поведінки складають частину тих культурних реалій, вивчення яких важливо для навчання спілкуванню на іноземній мові.

Однак слід зробити акцент на тому, що при формуванні соціокультурної компетенції важливою умовою є забезпечення комунікативно-прагматичного простору. Дане простір повинен з'явитися ключем до розуміння чужої культури, відображення якої можна знайти в художній літературі. Використання в процесі навчання художніх текстів зарубіжних письменників дає можливість простежити основні риси менталітету представників англомовних країн. У зв'язку з цим з метою формування соціокультурної компетенції представляється пріоритетним вивчення автентичних художніх творів.

В рамках даної статті розглянемо способи формування соціокультурної компетенції на прикладі роману сучасного англійського письменника Н. Хорнбі «Все про хлопчика» (1998 г.). У ньому порушується тема сучасної популярної культури Великобританії, відбиваються проблеми стосунків між людьми різного віку. Один з головних героїв, молодий марнотратник життя, знайомиться з підлітком, який змушує його переглянути свої погляди.

В ході ознайомлення з текстом твору увагу учнів акцентується на комунікативній поведінці героїв, на особливості їх вербального і невербального спілкування. Пропонується така форма роботи, як ведення соціокультурного щоденника, в якому зазначаються повсякденні дії героїв, особливості їх національної культури (відносини в сім'ї та школі, популярні телевізійні фільми і програми, музика, прийоми їжі, ставлення до наркотиків). Отримана інформація порівнюється з раніше відомої, проводяться паралелі з рідною культурою, з американською культурою, а також з культурою країни другого вивчається. Під час виконання даної роботи і в процесі подальшого обговорення спростовуються або підтверджуються стереотипи, що склалися в учнів по відношенню до англійської культури.

На заняттях велика увага приділяється поповненню активного і пасивного словникового запасу учнів. Лексичні одиниці, які представлені в творі британського письменника, аналізуються з позиції того, що лексичний фон роману відображає реалії англійської національної культури. Наприклад: to beat about the bush, to call it a day, right out of the blue, a bit of a wally, crow's feet, to be kidding, to go round the twist. Учні описують ситуації спілкування, в яких дані вокабулярние одиниці використані автором, а також складають свої ситуації. У процесі роботи також розглядаються найбільш складні для перекладу пропозиції, що містять характерні для сучасної англійської мови лексичні і граматичні конструкції (eg I dunno. He kind of hoped it was. ... the tune just sort of slipped out). Кожен розділ закінчується рубрикою «Cultural Note», що містить додаткові питання про англійських реаліях і культурні особливості, що зустрічаються на сторінках роману. Наприклад: What do you know about the films "Home Alone", "Honey, I Blew up the Kids", "Honey, I Shrunk the Kids"? Did you read the novel "One flew over cuckoo's nest"? Did you see the screened version? Share your impression either of the book or the film?

Підводячи підсумок, можна сказати, що мови повинні вивчатися в нерозривній єдності зі світом і культурою народів, що говорять на цих мовах.

Таким чином, соціокультурна компетенція - це знання про соціокультурної специфіки країни, що вивчається, вдосконалення вмінь будувати своє мовне і неречевое поведінку адекватно цієї специфіки, формування умінь виділяти загальне і специфічне в культурі рідної країни і країни, що вивчається.

список літератури

1. Вербицька М. В. Методичні рекомендації для вчителів, підготовлені на основі аналізу типових помилок учасників ЄДІ 2015 року з іноземних мов / М. В. Вербицька, К. С. Махмурян, В. Н. Симкин. - М., 2015. - 30 с.

2. Віленський М. Я. Технології професійно-орієнтованого навчання у вищій школі: навч. посібник / М. Я. Віленський, П. І. Образцов, А. І. Умон; під ред. В. А. Сластенина. - М.: Педагогічне співтовариство Росії, 2004. - 191 с.

3. Лернер І. ​​Я. Дидактичні основи методів навчання / І. Я. Лернер. - М.: Педагогіка, 1981. - 186 с.

4. Мітяєва А. М. Зміст багаторівневої вищої освіти в умовах реалізації компетентнісної моделі / А. М. Мітяєва // Педагогіка. - 2008. - № 3. - С. 57-64.

5. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, навчання, оцінка. Департамент з мовної політики. Страстбург, 2001. Переклад під заг. ред. проф. К. М. Ірісхановой. М .: МЛУ, 2005. 248 с.

6. Османова І. В. Формування лінгвістичної компетенції в навчанні англійської мови на початковому етапі лінгвістичного університету / І. В. Османова // Известия Російського державного педагогічного університету ім. А. І. Герцена. - СПб, 2007. - С. 89-98

7. Пасів Є.І. Основи методики навчання іноземним мовам / Є. І. пасів. - М .: «Російська мова», 1977. - 216 с.

8. Рахманов І. В. Навчання усного мовлення іноземною мовою / І. В. Рахманов. - М., 1980. - 120 с.

9. Хуторський А. В. Ключові компетенції як компонент особистісно-орієнтованої парадигми освіти / А. В. Хуторський // Народна освіта. - 2003. - № 2. - С. 58-64.

10. Bachman, LF, & Palmer. Language testing in practice. - Oxford: Oxford University Press, 1996. - 384 с.

11. Hymes, D. On Communicative Competence / D. Hymes; in JB Pride and J. Holmes (eds.). - New York: Harmondsworth: Penguin, 1972. - Р. 269-293.

12. Improving the quality of language learning in schools [Електронний ресурс] CILT, the National Centre for Languages. - Режим доступу: http://www.cilt.org.uk/key/approaches.htm#_ftnref14 . - Дата доступу: 07.10.2015.

13. Van Ek. JA Waystage 1990: Council of Europe Conseil de L'Europe.Cambridge University Press, 1999.