Поетичний вечір, головними героями якого стали вірші, що належать перу великого Паруйра Севака, пройшов у вірменській громаді в Мінську 14 грудня. Сторінки книги, присвяченій любові, гортала учитель Мінської вірменської школи Каріне Акобян.

- Чому для сьогоднішнього літературного вечора ви вибрали творчість саме цього письменника? Він вам якось по-особливому близький?

- Паруйра Севака завжди чекають в літературних колах і в суспільстві в цілому. Любов до поезії Севака народжується при першому ж прочитанні і вкорінюється в душі. Ви правильно помітили, що я по-особливому ставлюся до духу його поезії. Протягом усіх цих років, я створювала свій особистий світ поезії, в якому до цих пір панує Севак. Він - найрідніша поет, близький і вірний друг моєї душі, а його філософія життя і людських відносин допомагає правильно жити ... «Жити, жити, так жити, так треба жити, Щоб даром небо не коптити, Щоб зайвим тягарем святої землі не бути ... ». Ці рядки написав Паруйра Севака.

Великий вплив на творчість Паруйра Севака надав той факт, що його батьки змушені були втекти з Західної Вірменії, яка перебувала під владою Османської Туреччини, рятуючись від геноциду вірмен 1915 року. Паруйр Рафаеловіч вибрав собі такий псевдонім, коли вперше запропонував свої вірші до публікації в журналі. У редакції йому сказали, що прізвище Казарян не голосні для поета, і тому йому необхідно придумати щось інше. Недовго роздумуючи, Паруйре, який захоплювався Рубеном Севака - видатним західно-вірменським поетом, який став жертвою геноциду, вибрав собі псевдонім «Севак» ...

З Вірменії Паруйр Севак переїхав до Москви, вчився в Літературному інституті ім. Горького. А потім сталася їхня зустріч з Суламітою Рудник. Випадкова та невідворотна. Вони познайомилися на весіллі друзів 1 грудня 1957 року. Севака було 33, а Сулама - 18. Йому вистачило одного погляду, щоб закохатися. І вони почали зустрічатися, їй він присвячував кращі свої вірші. Але все ж це була платонічна любов. Севак був одружений і, врешті-решт, вони з Сулою розлучилися назавжди. Поет повернувся в Єреван.

- Каріне, як ви думаєте, якщо б не було цієї нещасної любові між закоханими, відбувся б Севак як ліричний поет?

- Севак і Суламітко жили один для одного, хоча і не разом, але саме ця любов допомагала їм жити. Я майже впевнена, що ні він, ні вона, цю любов не вважали б нещасною. Більш того, я вважаю, що їх любов була найкращим подарунком від життя. Зауважу, що велика частина лірики Севака присвячена саме Сулама. Якби не любов Сули, його поезія не те що б залишилася недосказанной, а, скоріше, не була б такою багатою.

- Коли ви готувалися до вечора, ви ще раз вивчили творчість поета, і ви прекрасно декламували його вірші і листи, що можна було подумати, ніби між вами виникла якась незрима зв'язок. Щось таке ви відчули?

- У літературі для мене дуже важливий і цікавий жанр листувань. Він дає можливість правильно і швидко розкрити персонажів. Кожен раз, коли я читаю переписку Севака і Суламіти, вона мене зворушує до глибини душі, що і сталося під час літературного вечора. Я думаю, що причиною цього є їх велика любов. Після прочитання листів Севак і Суламітко стали для мене більш зрозумілими, як рідні і близькі. Головне, щоб ми дивилися на їхні стосунки добрими очима ...

Слухачі, які прийшли на літературний вечір, присвячений творчості Севака, найбільше переживали, що любов поета і його коханої удостоїлася такої долі, що їм все своє подальше життя довелося прожити на відстані. З цієї нескінченно мучить туги і народилися найкращі любовні твори Севака.

Каріне запропонувала всім присутнім уявити себе на місці Севака і Сули. І попросила відповісти на питання: змирилися б ми з тією думкою, що в один день на столі у читця з'явилася їх листування? Слухачі в один голос відповіли, що ніхто цього б не хотів. І дійсно сьогодні наше суспільство, в якійсь мірі не готове до того, що можна публікувати особисте життя людини, таємниці, його секрети, але ми забуваємо, що маємо справу не з простими смертними, життя яких недоторканна, а з надзвичайним суспільним явищем , як у випадку з Паруйром Севака ...

Севак перевів на вірменську мову твори Пушкіна, Лермонтова, Єсеніна, Блока, Янки Купали, Райніса, Брюсова, Абашидзе, Маяковського, ряду інших поетів. 17 червня 1971 року народження, повертаючись додому з рідного села, Паруйр Севак з дружиною Ніною Менагарішвілі потрапили в автокатастрофу і загинули. За офіційною версією, при спробі обігнати вантажівку він не впорався з керуванням, через що машина перекинулася.

Анна ЦИБЕНКО

фото автора