Новости
  • Тренировка у Guillaume Lorentz, Париж, Франция

    Тренировка у Guillaume Lorentz, Париж, Франция

    Наша ученица Настя Цехмейструк, отдохнув в Париже, совместила приятное с еще более... 
    Читать полностью

  • Adrenaline фестиваль, Киев

    Adrenaline фестиваль, Киев

    6 октября в Киеве прошел фестиваль Adrenaline, который представлял собой отборочный тур... 
    Читать полностью

  • Melpo Melz

    Melpo Melz

    Шведская танцовщица и исполнительница дансхолла  Читать полностью →

розсип бароко

  1. Прохання не аплодувати
  2. Триста років тому

Скрипці, на якій грає італійський музикант Стефано Монтанари, більше 300 років. Створена в 1680 р найбільшим тоді голландським майстром Хендріком Якобсеном (який вважається учнем самого Аматі), вона у свій час належала французькому поетові Альфреду де Мюссе. Він, його дружина і син музицировали на інструменті непрофесійно, а більше аматорськи.

Стефано Монтанари - віртуоз і фахівець з автентичного виконавства Стефано Монтанари - віртуоз і фахівець з автентичного виконавства

Історія замовчує, чому так сталося, що майже сторіччя до скрипки ніхто не торкався: вона пролежала в шафі, дбайливо покладена в футляр. Коли ж її знайшов Монтанари, та майже не звучала. Італійський маестро переконаний: «Інструмент, на якому не грають, приречений на смерть». Його, як і людський голос, потрібно співати (тренувати), тільки так можна зберегти чистоту тембру і благородну інтонацію, вкладену творцем.

Саме тому старовинна скрипка Стефано Монтанари багато співає і мало відпочиває.

Прохання не аплодувати

Її чадним звучанням в руках віртуоза Монтанари і поважного віку інструментами його талановитих колег публіка насолоджувалися на Першому фестивалі італійського музичного бароко на Україні, що проходив з 23 жовтня по 4 листопада в Києві.

Концертом-відкриттям фесту стало незабутній виступ ансамблю Accademia Bizantina (перша скрипка і диригент пан Монтанари). Колектив, який популярний в Європі і цінуємо знавцями старовини за трепетне і дбайливе ставлення до музики тієї епохи, вперше відвідав нашу країну.

А ось в столиці сусідньої - Москві синьйор Монтанари, фахівець з автентичного виконавства і автор книги «Метод гри на барокової скрипці», вже встиг запам'ятатися меломанам. Маестро диригував травневої прем'єрою Великого театру - оперою Моцарта «Так чинять усі жінки, або Школа закоханих» (Cosi fan tutte), твором, настільки рідко звучить (принаймні на сценах колишнього Союзу), як досконалим з точки зору сюжету і музики.

Цікаво, що грають солісти Accademia Bizantina зовсім не на італійських інструментах, як це логічно було б припустити. Наприклад, віолончель Марко Фреццато - створення французького майстра середини XIX ст., А скрипка Ани Лис Ернандес (друга скрипка) - німецька, 1811 року народження. Як зізнався Монтанари, італійські барокові інструменти дуже і дуже дорогі.

Для знайомства з чудовою музикою ансамбль свій виступ присвятив тріо-сонат великих земляків: Арканджело Кореллі (1653-1713), Антоніо Вівальді (1678-1741) і П'єтро Антоніо Локателли (1695-1764).

Інструментальні твори Вівальді та Кореллі досить добре знайомі слухачам (наприклад, одну з популярних сонат Кореллі, що здобув собі небувалу славу за життя, трансформував Сергій Рахманінов для «Варіацій на тему Кореллі»). А ось Локателли - його називали одним з перших скрипалів Європи, новатор техніки і прийомів гри, учень Кореллі, сьогодні відомий в меншій мірі.

Втім, з одним з найпопулярніших його творів - Сонатою для скрипки і basso continuo (бассо контінуо, постійний бас) № 7 «У гробниці» (в обробці віртуоза пізнього періоду Ежена Ізаї) можна ознайомитися на музичних форумах (зокрема, в колекції класичної музики classic-online.ru).

Можливо, тому «У гробниці» в програму не включили, бездоганно зігравши Тріо-сонату № 8 і № 6 для двох скрипок і бассо контінуо. Як нагадав пан Монтанари, кажучи про basso continuo: «Це проста манера гри полягає в тому, що один, два, іноді три інструменти - солісти, а разом з ними є ще серія інструментів, покликаних створювати фон, акомпанувати. У нашому випадку в якості бассо контінуо виступають: клавесин, теорба і те, що ми називаємо Віолон, велика скрипка, прообраз сучасного контрабаса ».

Концерт був дивовижним, гра музикантів - скасована, артистам бравували стоячи і довго не хотіли відпускати зі сцени. У підсумку вони зіграли ще одну сонату на біс. Треба сказати, що глядачі були вдячні ще й за тактовність, і наполегливість, яку проявили італійські музиканти. Досвідченим слухачам нагадувати не потрібно, що між частинами великої форми (сонати, концерти, симфонії, цикли) аплодувати не можна, наша ж публіка часто цим правилом нехтує.

Ось і цього разу зал (до слова, він був сповнений) бурхливо висловлював своє захоплення оплесками. Перед початком другого відділення ведучою концерту Світлані Корецької довелося навіть оголосити прохання музикантів не грюкати, поки твір не завершено, і зауваження подіяло.

Фестиваль відкрив італійський ансамбль Accademia Bizantina Фестиваль відкрив італійський ансамбль Accademia Bizantina

Триста років тому

Програма барочного фестивалю (він проходив під патронатом посольства Італії та Італійського інституту культури) виявилася не просто цікавою з точки зору музичного матеріалу, але і вельми пізнавальною. У зв'язку з цим варто відзначити зустрічі італійських фахівців в області барокової культури зі студентами, громадськістю.

Скажімо, арт-директор фестивалю Нансі Романо (піаністка, дослідник давньої музики, дружина посла Італії в Україні Фабріціо Романо) провела лекцію-концерт «Музичне бароко від Рима до Венеції» в КНУ ім. Шевченко. У минулому році в Києві синьйора Романо створила ансамбль The Kiev Baroque Consort, і цей жіночий колектив доповнив музикою історичний екскурс.

У такому ж гармонійному складі пройшла і друга авторська лекція про «Музичному творчості в Італії епохи бароко» в залі Києво-Могилянської академії. Захоплююча розповідь професора Антоніо Марчелліно про античних інструментах, їх збереження та використання в музиці Середньовіччя і Відродження послухали студенти і викладачі Національної музичної академії ім. Чайковського. Йому ж належить абсолютно приголомшлива ідея для української публіки - про музичні інструменти в опері «Орфей» Клаудіо Монтеверді.

А ось майстер-клас по виконанню вокальних творів Монтеверді, автора духовних зразків, світських мадригалів і опер, який вважав, що музика повинна не просто йти від тексту, а бути підпорядкована йому, проводив маестро Клаудіо Кавіна. Цей диригент і співак (дивовижний контратенор) відомий як авторитетний знавець і популяризатор творчості Монтеверді, творець ансамблю La Venexiana.

Його однодумці проводять величезну просвітницьку роботу: беруть участь в фестивалях і записують твори, наприклад сім дисків з музикою Монтеверді, в цій колекції - три дійшли до нас цілком його опери «Орфей», «Повернення Улісса», «Коронація Поппеи».

Концерти з музикою Монтеверді «Ці солодкі страждання» і «Це витончене співзвуччя» за участю Клаудіо Кавіна (диригент) і київських ансамблів старовинної музики можна було послухати в залах музичної академії та Національної філармонії.

Думаю, що глядачі, які побували на концерті в Андріївській церкві (приклад барочного зодчества Бартоломео Растреллі), що не були розчаровані - її атмосфера сприяла сприйняттю чудовою кантати Перголезі Stabat Mater. Скільки музикантів, стільки, напевно, і варіацій цього геніального твору.

«Мати Скорботна стояла / І в сльозах на хрест дивилася ...» - ці страшні слова співали Ірина Архипова, Олена Образцова, італійська діва Чечілія Бартолі, альтові партії виконували чоловіки. Ось і зараз спеціально для київського концерту приїхав контратенор Алессандро Карміньяні, дует йому склала наша Олена Нагорна (сопрано). Шкода тільки, що концертний зал вміщає так мало бажаючих потрапити сюди.

З розсипи запам'яталися меломанам концертів були виступи титулованих італійських інструменталістів і вокалістів в ансамблях Festina Lente, Il Sogno Barocco. Вони грають на старовинних інструментах, техніка гри максимально наближена до автентичної, а виконувані твори почути - велика рідкість. А одне з них - тріо-соната Карло Манеллі (1640-1697) La foggia - стало прем'єрою останніх років.

Не можна забути і унікальні голоси: контратенор (високий чоловічий голос) Раффаеле Пе, тенора-альтино (високий тенор) Андреса Монтілья Акуреро.

Треба сказати, що українські музиканти теж включають до репертуару барокову музику, деякі спеціалізуються на ній, але італійці своїм грандіозним фестивалем подарували свято справжнього бароко. Тим більше що артисти, про яких йде мова, ще й подвижники, організатори і художні керівники великих фестивалів на батьківщині. Г-н Марчелліно - президент і художній керівник музичного фестивалю Magie Barocche в Валь-ді-Ното, арт-директор Roma Festival Barocco. Мікеле Газбарро - хормейстер ансамблю Festina Lente (колектив відкриває своїм сучасникам невідомі або маловідомі зразки музики XVI-XVII ст., Недарма його назву можна перекласти як «поспішай не поспішаючи»).

Говорячи про плани на майбутнє, г-жа Романо помітила, що вона вже обговорювала з колегами приклади барокових опер, які покажуть українській публіці. Так що наступний фестиваль обіцяє бути по-справжньому грандіозним, величним, як того і вимагає культура епохи бароко.

ФОТО НАДАНО ПОРТАЛОМ MUSIC-REVIEW UKRAINE

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Дансхолл джем в «Помаде»

3 ноября, в четверг, приглашаем всех на танцевальную вечеринку, в рамках которой пройдет Дансхолл Джем!

Клуб Помада: ул. Заньковецкой, 6
Вход: 40 грн.

  • 22 апреля намечается Dancehall Party в Штанах!
    22 апреля намечается Dancehall Party в Штанах!

    Приглашаем всех-всех-всех на зажигательную вечеринку «More... 
    Читать полностью