Урзель Геррманн La finta giardiniera стала другою і, незрівнянно, більш успішною прем'єрою нинішнього сезону опери Національного театру, сюрпризом для глядачів і справжньою подією в культурному житті чеської столиці. Для постановки цього твору були запрошені німецькі режисери Урзель і Карел-Ернест Геррманн, зарекомендували себе в Чехії в 2006 році інсценуванням амадеевской опери «Милосердя Тита», яку чеські критики нагородили престижною премією імені Альфреда Радока. Як «Милосердя Тита», так «Уявна садівниця» створювалися подружжям Геррманн для виконання на сцені празького станового театру, єдиного зі збережених театрів, в яких працював Моцарт.

Прем'єра опери, створеної Амадеєм на італійське лібрето, автором якого, швидше за все, був перебував на службі у Папи Римського абат Джузеппе Петрозелліні (згідно з іншою версією, лібреттистом був Раньєро де Кальцабиджи) з успіхом відбулася в Мюнхені в 1775 році. Це було десята твір, написаний Моцартом для сцени, друга його опера-буф, тобто, комічна опера, і перший твір, створене Амадеєм на замовлення, що надійшло з Німеччини.

Через п'ять років недалеко від Мюнхена - в баварському містечку Аугсбург - за участю самого Моцарта виникла німецька версія цієї опери - зингшпиль «Закохана садівниця». У Празі цей твір вперше було показано в 1796 році. У зв'язку з тим, що після смерті композитора перший акт італійської версії опери був загублений, аж до 1978 року вона виконувалася на німецькій мові.

Фото: ЧТК Про унікальну долю опери La finta giardiniera, роботу над якою Моцарт завершив у віці 19 років, розповідає виставка, що відкрилася в Становому театрі в день прем'єри 25 жовтня. Автором невеликий, але надзвичайно цікавій експозиції є співробітниця етнологічні інституту Академії Наук Чеської Республіки Мілада Йонашова. Саме їй належить заслуга знаходження єдиного в світі фрагмента партитури початкової італійської версії «Уявною садівниці». Йдеться про двох аріях та фіналі першої дії цього твору.

«У той час я працювала над кандидатською, присвяченій змінам в текстах оперних арій. Дослідження проходили і в бібліотеці Страговського монастиря, де зберігається величезний (понад 6000 одиниць) фонд, присвячений італійській опері. Тут я виявила партитури, невивчені унікальні матеріали 18 століття, які стосуються творчості Моцарта, його опер «Дон Жуан», «Милосердя Тита», «Чарівна флейта» і «Уявна садівниця».

Фото: ЧТК Де можна знайти докладну інформацію про ваших дослідженнях, присвячених «Уявною садівницею»?

«Цей матеріал був опулікован у вигляді 4 великих наукових статей в спеціалізованих альманахах Mozart-Studien в Німеччині і Mozart-Jahrbuch в Австрії».

Оригінал рукопису першої дії опери «Уявна садівниця» не зберігся. Єдина копія всіх трьох актів італійської версії, з вставками перекладу на німецьку мову і деякими композиторськими поправками збереглася в колекції графа Гаугвіц в чеському замку Намнешть-над-Ославою. Детальний порівняння партитур в Страгове і в Намнешті свідчить про те, що обидві вони виникли у празькій майстерні Антона Грамс.

Що стосується самої постановки опери La finta giardiniera в Становому театрі, то вона, безумовно, вдалася. Попри те, що уявлення триває майже 4 години, майстерність солістів і вдала сценографія змушують забути про час. Слово диригенту постановки Томашу Нетопілу, який з наступного сезону стане головним диригентом оркестру празького Національного театру:

Фото: ЧТК «Ми виконуємо початковий варіант цієї опери на італійській мові. Зрозуміло, що з деякими скороченнями в речитативу, з якими погодилися і автори постановки подружжя Геррманн. Проте, глядачі отримали можливість отримати повне уявлення про цю опері. У німецькій версії більше значення мають діалоги, які посилюють драматизм цього твору, проте, ми вибрали італійський варіант ».

Режисери віддали перевагу більш сучасному трактуванні подій. Костюми героїв, скоріше, нагадують чеховський «Вишневий сад», а не 18 сторіччя.

«Перш за все, ми зацікавлені в передачі внутрішніх переживань героїв, поясненні того, що змушує їх зробити той чи інший вчинок. Ми говоримо про почуття, які як і раніше сучасні, таких як любов, зрада, дружба », - розповіла Урзель Геррманн в інтерв'ю для Радіо Прага два роки тому при постановці« Милосердя Тита ».

Цього принципу режисери залишилися вірні і на цей раз. Що думає про це Томаш Нетопіл?

«Я нічого не мають проти. За всю свою кар'єру я диригував всього дві класичні постановки моцартовских опер. Всі інші були перенесені в іншу епоху, наприклад, романтизму або кордону 19 і 20 століть. Якщо це робиться розумно, талановито і зі смаком, це тільки йде на користь »

У виставі задіяний міжнародний склад солістів. У головній ролі виступає зірка словацької оперної сцени Симона Гоуда-Шотурова, в ролі Подести - американець Джефрі Френсіс, графа бельфіоре виконує англієць Ендрю Стейплс, а роль Сепретти дісталася яскравому таланту Національного театру Катержіни Кнежніковой. Цікавою режисерської знахідкою стала поява на сцені одночасно і глядача, і спостерігача, і вершителя доль - крихти-Амура у виконанні французької акторки Мірей Мосс ... Пан Нетопіл, чи вважаєте ви, що спільно з режисерами опери вам вдалося зібрати гідний склад виконавців?

«Я їм надзвичайно задоволений і дуже радий, що наше знайомство і приблизно двомісячне співробітництво виявилося таким цікавим. Ми багато обмінювалися поглядами на цю музику і, безумовно, впливали один на одного ».

А яка думка пані Геррманн про традиції станового театру?

«Празі не потрібно ставати другим Зальцбургом, але тут відмінно можна працювати з молодими співаками. Чого не можна робити, так це перетворювати Моцарта в кітч. У мене серце розривалося від болю, коли я бачила цю літню постановку «Дон Жуана» для туристів. Можливо, це принесе якісь гроші, однак, погубить атмосферу цього дивного театру, відповідного, до речі, і для постановок творів Гайдна ».