Шлях чистої душі | вечірній Харків

Нещодавно «Вечірка» розповідала про першому чемпіонаті з військово-прикладних видів спорту. Його лідером стала команда вихованців військово-спортивної школи ВДВ ( «ВХ» № 54 від 23 травня і № 57 від 30 травня ). Сьогодні ми вирішили розповісти нашим читачам про людину, який заснував цю школу і став одним з ініціаторів і організаторів чемпіонату. Це - заступник голови Харківської міської спілки ветеранів Афганістану з питань патріотичного виховання і спорту, колишній воїн-афганець (розвідник-десантник) Геннадій Торкаченко.

Ти пам'ятаєш, як все починалося ...
Східними єдиноборствами Геннадій захопився ще підлітком. У той час чимало хлопчаків вперше пізнавало екзотику і відкривало для себе таїнство бойових мистецтв Сходу. Карате: кіокусінкай, шотокан ... І все ж при всій різноманітності цікавили його бойових мистецтв Геннадію весь час чогось не вистачало. Каже, що не зовсім влаштовував цей стиль. На той час хлопець досяг чималих висот в спорті: був у збірній СРСР з самбо серед юніорів. Знову ж - майстер спорту в цьому виді боротьби ...
Під час служби в армії Геннадій потрапив в розвідроту 57-го гвардійського повітряно-десантного полку, який дислокувався в Кабулі. У складі цього легендарного підрозділу він брав участь в різних бойових операціях: ходив на Панджшер, Баміан, Чарикар ... Це був суворий період афганської війни. Тут же доля звела Геннадія з одним китайцем, який переселився в Афганістан під час китайської «культурної революції».
... Геннадій демонстрував прийоми рукопашного бою дембелям, а з-за паркану за тренуванням радянських десантників спостерігав старий китаєць - вчитель кунг фу. Підійшовши до хлопця, він поцікавився, наскільки добре той знає східні єдиноборства. Розговорилися ... І китаєць став давати десантникові уроки кунг фу. «Ти можеш навчитися багато чому, але я вкладу в тебе те, чому тебе ніхто, крім мене, не навчить ...» - пророчо сказав тоді Геннадію Учитель. Він дав своєму учневі головне - показав нерозривний гармонію духовного і фізичного початку в бойовому мистецтві ...
Після повернення з армії в 1986 році Геннадій вирішив відкрити школу юного десантника. Деякий час по тому на базі цієї школи спільно з одним в`єтнамцем, який поїхав згодом до себе на батьківщину, він створить ще одне своє дітище - школу кунг фу «Бай-синь-дао» ( «Шлях чистої душі») при обласній спілці інвалідів Афганістану. Спочатку військово-спортивна школа ВДВ розташовувалася в будівлі загальноосвітньої школи № 141 на Салтівці. Потім поміняла свою адресу - перемістилася в приміщення однієї зі шкіл Фрунзенського району. Протягом останніх п'яти років школа Геннадія Торкаченко знаходиться в підвальному приміщенні житлового будинку на бульварі Юр'єва, 3/1.
Сьогодні вихованці шко-ли називають Геннадія Едуардовича - Учителем. Однак не будемо забігати вперед ... Спочатку йому самому довелося побути в учнях.
Китайський період
З 1988 по 1997 роки - майже дев'ять років - Геннадій їздив до Китаю. Іноді надовго. І провадив в цій країні без малого півтора року. Він згадує, що ідея відправитися в Піднебесну опанувала ним після знайомства тут, на батьківщині, з китайцями. Знову, як і в Афганістані, допоміг випадок - тренування колишнього десантника з вихованцями побачили китайці, які перебували в той час в першій столиці. Познайомилися ... Китайці дали Геннадію адреса школи бойових мистецтв. Досвідом поїздки в Піднебесну поділилися приятелі-човникарів.
У Китаї Геннадій жив при школі «Фу-джо-пай», в будинку Вчителя. Школа розташовувалася в передгірській селі в сорока кілометрах від Пекіна. Старовинне китайське поселення з такою ж старовинними традиціями ... Сам монастир перебував трохи нижче селища, ділиться спогадами Геннадій Едуардович. Розпорядок дня суворий, схоже тутешнього клімату: підйом о пів на п'яту ранку, потім убогий сніданок - піала рису, до неї дві рибки - трохи більше шпрот, рисова коржик розміром з зріз нашого батона, традиційний зелений чай. Потім все вихованці школи відправлялися на рисові поля. Геннадій згадує, що після виснажливих багатогодинних робіт, стояння по щиколотку у воді в зігнутому положенні «чертовски боліла спина». «Потім, правда, зрозумів, що все це необхідно для зміцнення м'язів спини», - зізнався шанувальник бойових мистецтв. По завершенні робіт на рисових полях учні поверталися на машині в школу, де їх чекали не менш виснажливі тренування. Потім - година вільного часу: хочеш - пий чай, а то просто відпочивай. І знову - чергове тренування. Обід починався досить пізно - близько шостої вечора - і складався, як правило, з супу на перше, рису на друге і традиційного чаю. Вечеря - ближче до восьмої вечора, потім відбій. А вранці знову - ні світ ні зоря підйом ... і на роботу. Геннадій каже, що спочатку йому було дуже важко звикнути до нових умов буття, проте поступово він став, як то кажуть, «втягуватися в процес».
У школі проходили навчання виключно юнаки, ровесники Геннадія або хлопці трохи старше. Дівчат серед вихованців не було. Ставилися до нього добре. Мабуть, давалися взнаки наслідки добрих радянсько-китайських відносин за часів Сталіна і Мао. Не було і проблем зі спілкуванням - багато китайців знали російську мову. Геннадій каже, що був першим іноземцем, кого взяли в учні цієї школи. І він нарівні з китайцями брав участь в змаганнях майстрів бойових мистецтв різних шкіл, які влаштовувалися на сільських святах.
Після повернення на роди-ну виявилося, що відвикати від «шкільного» режиму так само важко, як і звикати до нього. У Китаї Геннадій отримав титул сифу (учитель) другого ступеня.
Військово-спортивна школа ВДВ
Закінчивши навчання в Китаї, Геннадій продовжував вести відразу дві школи - військово-спортивний центр ВДВ і школу бойових мистецтв «Бай-синь-дао». Щоб дотримати паритет, заняття в школах Торкаченко чергуються по днях тижня. Є чимало хлопців, які відвідують обидві ці школи. Наймолодшому з підопічних Геннадія Едуардовича - близько шести років. Верхня вікова планка, як то кажуть, без обмежень. Геннадій Торкаченко не без гордості відзначив, що у нього в школі займаються і зовсім дорослі люди. Наприклад, лікарі-хірурги. Правда, при проведенні змагань є певні вимоги до учасників за віком. Разом з хлопцями на тренування приходять дівчата. Серед вихованців колишнього десантника - учні молодших, середніх і старших класів, студенти училищ, технікумів і вузів, робітнича молодь. Звичайно ж, до Торкаченко приходять чимало дітей афганців - членів молодіжної організації «З минулого в майбутнє». Заняття в обох школах проводяться на регулярній основі. Старші хлопці намагаються бувати тут кожен день. Малюки, як правило, займаються два-три рази на тиждень.
У військово-спортивній школі ВДВ хлопці вивчають теорію, тактику, вогневу підготовку - все, що слід знати десантникові.
Я поцікавився у Геннадія Едуардовича, скільки часу потрібно для того, щоб, як то кажуть, «з нуля» підготувати людину до першого в житті стрибка з парашутом. Виявилося, для цього досить сорока годин: вивчення теорії парашутного справи, правил поведінки парашутистів в повітрі при екстремальних ситуаціях, навчання техніці приземлення, укладанні парашута, а також тренування на спеціальному тренажері, стрибки з тросової гірки. Стрибати з парашутом, виявляється, дозволяється з 14 років.
Проблеми були, проблеми залишилися ...
Звання Вчителя ніяк не може допомогти в подоланні побутових труднощів, що стоять перед школою. Геннадію Торкаченко і його підопічним, звичайно ж, доводиться вирішувати горезвісний фінансове питання. Орендна плата за підвальні приміщення, де сьогодні тренуються вихованці колишнього десантника, поки що дозволяє зводити кінці з кінцями. (За словами Геннадія, плата за заняття береться чисто символічна - тільки б оплатити оренду. - Прим. Авт.). Геннадій Едуардович зазначає, що для тренувань і змагань хлопцям необхідні спеціального крою (і переважно чорного кольору) кімоно, засоби захисту для проведення спарингів: шоломи, нагрудники, рукавички, а крім того, необхідне спортивне обладнання.
А поки що шанувальникам ВДВ і східних єдиноборств, як і раніше, доводиться задовольнятися старими запасами або купувати все необхідне за рахунок власних коштів. З тих же джерел надходять кошти на ремонт застарілих приміщень.
Ще одна проблема - дефіцит площ, необхідних для занять спортом. Хлопці туляться в підвальній тісноті, в той же час вільні площі, які можна було б використати з користю для тренувань, за словами Геннадія Торкаченко, знаходяться буквально за стіною. У цьому ж підвалі. Однак будь-яких надій на те, що в даному питанні чиновники підуть назустріч молодим спорт-змінах-десантникам, колишній розвідник не має. Геннадій зауважив кореспонденту «Вечірки», що поки з боку влади - районних, міських, обласних - ніякої допомоги у вирішенні ряду тривають роками проблем не спостерігалося. Разом з тим він не без гордості відзначив, що не перевелися ще в наш складний час справжні меценати. Ті, хто не користі і слави заради допомагає всім, кому сьогодні важко. Так, одна з десантних частин, що дислокуються в центральній Україні, подарувала школі молодих десантників кілька парашутів.
На стінах тренувальних залів я побачив чимало експонатів екзотичного східного зброї: нунчаки, тонфи, сай, різні тренувальні та бойові мечі - «метелики», «дао», бокени, потрійні ціпи, жердини, весла, алебарди, списи, посох ченця, «вилку тигра »,« зуби дракона »...
- Для того щоб вміти захищатися від усього цього зброї, спочатку необхідно навчитися працювати з ним. І знати всі тонкощі володіння ним, - сказав сифу кунг фу.
Що ж стосується першого чемпіонату з військово-прикладних видів спорту, який організував Геннадій Торкаченко, то заходи подібного рівня є унікальними не тільки для нашого регіону, але і в цілому для України. Приємно відзначити, що росіяни зацікавилися можливістю взяти участь в майбутніх змаганнях, які намічено проводити щорічно. Зокрема, вихованці кадетського корпусу (м.Москва) вже висловили бажання помірятися силами зі своїми однолітками з України.
Було б дивним для нас не скористатися таким шансом, адже за цим стоїть ні більше ні менше - престиж і авторитет нашої держави. До того ж дуже може статися, що майбутній чемпіонат, тепер уже міжнародного рівня, буде проходити в столиці Росії. Час покаже, наскільки влади виявляться готові підтримати починання молодих десантників і їх тренера ...

Energy - Школа современных танцев

Шлях чистої душі | вечірній Харків