Наш чудовий, натхненний клавішник, композитор і аранжувальник Валера Степанов ще в ніжному 9-річному віці дивував слухачів власними лихими імпровізаціями. Сьогодні значно подорослішав музикант вже добре відомий столичним любителям джазу, а також цінуємо чисельних шанувальниками "від Москви до самих до окраїн". У 2010 році Валерій закінчив Центральну музичну школу при консерваторії ім.Чайковського по класу композиції у професора Романа Леднева. Але навіть серйозна професійна підготовка не дала юному композитору "забронзоветь" і Степанов з легкістю влився в джаз-фанк-фьюжн тусовку Москви.

Валерій не тільки пише власну музику, але досконало володіє мистецтвом гри на бас-гітарі, клавішних, ударних, фортепіано, а також виступає як професійний вокаліст. Здається, що йому підвладні будь-які музичні напрямки, що він неодноразово доводив на своїх концертах. Однак, за визнанням музиканта, він би зупинився виключно на джазі, фанку, рок, импрессионизме, фолку, r'n'b, neo soul, country, pop, hip hop, disco 70-х і 80-х, new age, ambient . І досить)) Як бачите, у нього залишається досить широкий простір для творчості, так що, шанувальники таланту ні в якому разі не залишаться без нових композицій.

У своїх інтерв'ю Валерій розповідає, що добре пам'ятає свій перший концерт. Це було в дитячому саду, коли на випускному йому довелося виконати бугі-вугі. Юні артисти, які виступали разом з ним перед батьками, страшно переживали, а він ловив справжній кайф. За його словами, з боку це виглядало кумедно, так як його верхівку навіть не видно було з-за піаніно: батьки і вихователі стояли в ряд, дивилися на інструмент, а маленький музикант був цілком прихований від їхніх очей. Тоді йому було ледь 7 років.

А по-справжньому дорослий, серйозний концерт трапився лише через кілька років. Валері було 11, коли він виступав на фестивалі по акомпанемент бас-гітариста і ударника. І тоді молодий виконавець не розгубився, абсолютно не хвилювався і взагалі відчував себе повністю в своїй тарілці і на своєму місці. Пізніше, за словами Степанова, все-таки прийшов і мандраж, і страх перед аудиторією, яких не було на найперших концертах. І хоча зараз, як зізнається сам виконавець, вийти і зіграти перед публікою простіше, ніж сходити в булочну, в підлітковому віці він пережив чимало хвилюючих хвилин.

Валерій розповідає, що джазом він почав займатися разом з батьком (професійним музикантом, барабанщиком), послухавши платівку знаменитого джазового піаніста Оскара Пітерсона, записи Нільса Педерсона і Джо Пас. У тому числі йому попалася запис концерту в Парижі 77-го або 78-го року. Він до сих пір впевнений, що це найкраща пластинка, найприголомшливіша у Пітерсона. Відкриваючи для себе новий світ джазової музики, молодий талант знайомився з виступами Чіка Коріа і Хербі Хенкока. Валерій зазначає, що саме альбоми Хенкока (1973-76 роки) здалися йому найбільш близькими по духу, повними фанковим настроєм - вони нагадували картинки з минулого, змушуючи ностальгувати по незнайомій, в силу молодості, епосі. За словами Степанова, саме ці записи були одними з найважливіших точок у формуванні його музичного світогляду.

Свій слід на музичний смак виконавця залишили і деякі інші вокалісти, що працюють в стилях Gospel, Soul і R & B. Це Стіві Вандер, Boyz II Men, Ne-Yo, Doobie Powell, Marvin Sapp, Мерая Кері, Pat Metheny і Lyle Mays. Саме вони потрапляють під визначення «неймовірні» яке дає їм Валерій.

До речі, музикальність молодого таланту була зумовлена ​​і генами, і сімейною традицією. Його батько - один з кращих барабанщиків Далекого Сходу і Сибіру. Валерій розповідає, що вдома в ідеальному стані збереглися інструменти 70-х років, на яких батько грав в самих різних колективах. На одному з московських фестивалів батько Валерія з рук Ігоря Бриля отримав грамоту як самий грувовим, качового і свінгуючий барабанщик. Манеру співати душею, зсередини, перебуваючи завжди на куражі, молодий музикант цілком успадкував від тата. Виконання на межі можливостей дає кожному слухачеві знайти в ньому щось своє, потаємне і налаштуватися саме на цей тон.

Залиште свій відгук