Василь Герелло

30 листопада 2015 року у Великому залі Московської консерваторії Московська обласна філармонія представить сольний концерт народного артиста Росії, соліста Маріїнського театру Василя Герелло.

Оперний співак виконає популярні арії та сцени з опер Моцарта, Доніцетті та Верді, а також спекотні неаполітанські пісні. Концерт пройде в супроводі оркестру Московського театру «Нова опера» ім. Е. В. Колобова під керуванням заслуженого артиста РФ Фелікса Коробова.

Напередодні концерту Василь Герелло поділився своїми поглядами про музику, гаджетах, сучасному театрі, кіно і про багато іншого.

- Василь, 30 листопада на сцені Великого залу Московської консерваторії ви представите сольний концерт. Наскільки такий формат вам цікавий, комфортний? Або для вас більш звично заспівати партію в опері?

- Я виконую дуже багато камерної музики, і, звичайно, формат сольного концерту мені звичний і комфортний. У цей вечір будуть звучати арії з опер, неаполітанські пісні. Звичайно, такий сольний концерт - це радість і щастя для мене. Тим паче це столиця і один з кращих залів Москви - Великий зал Консерваторії.

- Прозвучать чи в цей вечір якісь маловідомі твори, які рідко виконуються в Росії?

- На сьогоднішній день сольний концерт з виконанням оперної музики - це саме по собі рідкість. Мені важко сказати, які твори відомі, а які ні. Часом, коли співаєш Чайковського, Рахманінова, все дивуються: «Що, ще буває таке?» Зараз на екранах тільки попса нижче плінтуса - два акорду, три плескання, а справжню музику забувають. Йде пропаганда музики низького штибу. Те ж саме і в літературі. Всі стають товстолобика. На жаль, люди не читають книги, тільки ці гаджети. Діти спілкуються тільки по телефону.

- Як ви ставитеся до перегляду кіно, вистав в інтернеті, чи читаєте книги онлайн?

- Я до цього ніяк не ставлюся. Якщо я читаю книгу, я її повинен помацати, перегорнути сторінку, в цьому є душа. А в цих гаджетах - все мертве, як мертва музика, яка виконується під фанеру.

- А як ви ставитеся до онлайн-трансляцій концертів в інтернеті?

- Звичайно, ні один мікрофон не зможе передати ті настрої, ті фарби, які має жива музика, проте це дуже важливий крок в плані пропаганди класичної музики. Людина, не маючи можливості потрапити на концерт, зможе послухати твори Чайковського, Брамса, Малера, буде розуміти, хто ці композитори, буде знати їхню музику. Коли я був в Америці і розповідав про Моцарта, мене запитували: «Яким бізнесом він займається?» До такої міри вже дійшло!

- Ви були запрошені в Маріїнський театр ще студентом. Чи було вам тоді страшно виходити на сцену цього театру, виступати разом з іменитими співаками? Або був якийсь азарт, який затьмарював почуття страху?

- Страху немає тільки у дурнів в палаті № 6. Звичайно, я хвилювався і хвилююся досі перед виходом на сцену. Це навіть не страх, це такий приємний мандраж. Особливо хвилююче виступати вдома, в Росії. Тут дуже сувора публіка, але вона завжди щедро нагороджує оплесками.

- В одному інтерв'ю ви згадали, що свій шлях в музиці почали з так званих халтур, і сказали, що грали на самих різних інструментах - акордеоні, баяні, трубі, саксофоні, соло-гітарі. А чому, будучи мультиінструменталістом, ви вибрали вокальну кар'єру?

- Я і досі граю на цих інструментах. А що стосується вокальної кар'єри, так це не я її вибрав, а вокал вибрав мене. Як я в дитинстві закричав, так і кричу до сих пір. Мені пощастило.

- Серед безлічі оперних партій, які ви виконали, чи є у вас улюблена - і з точки зору музики, і з точки зору способу, характеру героя? Може бути, є партії, які ви ще не заспівали, але мрієте заспівати?

- Мріяти не шкідливо. Як то кажуть, все приходить само собою. А то, що я співаю, - все чудово. Я не фільтрую: це погане, це шикарне, це не буду співати, це завтра, це післязавтра.

- Чи правда, що ви одним з перших виконали «Травіату» Верді мовою оригіналу? Як ви ставитеся до повсюдного введення титрів під час оперного спектаклю? Чи не відволікають вони, на вашу думку, від того, що відбувається на сцені?

- Це абсолютна правда. Дійсно, я став виконувати «Травіату» мовою оригіналу одним з перших. Титри, звичайно, відволікають від вистави. Але що поробиш. Це від безвиході. Не кожен розуміє італійський, німецький мову. Так, людина розривається: дивиться то на сцену, то на екран. Краще вивчити оперу заздалегідь, знати лібрето, а музика передасть будь-яку емоцію.

- Відомо, що ви говорите на п'яти мовах - італійському, іспанському, англійською, українською, російською. Чи можливо сьогодні активно гастролює артисту з мати знанням іноземних мов? Наскільки це важливо?

- Це дуже важливий аспект. На мій погляд, сьогодні без знання мов гастролює артист не може існувати. Дуже важко весь час відчувати необхідність у перекладача. Та й це дороге задоволення. Так що, якщо вже вибрав таку професію, якщо ти сучасна людина, постарайся бути сучасним до кінця.

- У французькому фільмі-опері «Війна і мир» ви виконали роль Наполеона. Чи сподобався вам цей кінематографічний досвід? Чи хотіли б ви ще знятися в кіно?

- Звичайно, це був шикарний досвід. У кіно ж легше, ніж у виставі. Тебе знімають крупним планом, ти можеш зупинитися, переписати, зробити ще дубль. Тому в кіно, в серіалах сьогодні знімаються всі кому не лінь і називають себе зірками. Зараз цифрова зйомка, плівку не треба псувати, так що ніяких проблем. А в театрі зупинки немає, треба «топити і палити».

- Які місця в Росії, установи культури ви відвідуєте не по службовим обов'язком?

- Свірський монастир, Тихвін, Валаам - коли у мене є хоч одна вільна хвилинка, я люблю бувати в цих усамітнених місцях.

- Чи є у вашій родині свої, придбані традиції?

- Якихось особливих традицій немає. Любов до близьких, повага до старших - це не традиції, просто так повинно бути. І звичайно, віра. Без віри не можна жити, виходити на сцену. Ми дотримувалися і будемо дотримуватися до кінця наших днів традиції святкування Різдва, Великодня, як і всі православні люди.

"Культура"