1. Улюблені її учні
2. вибір
3. Перший крок
4. Біг-Бен на власні очі
5. Про обдарованих дітей

Героїнею публікацій в регіональних ЗМІ викладач англійської мови з райцентру Шипуново Тетяна Білан стає не вперше. Сьогодні інфопривід особливий. Насичений і яскравий рік завершується для неї дуже значущою перемогою - Тетяна Яновна стала лауреатом губернаторської премії імені Петра Столипіна.

Улюблені її учні

До слова, і сама Шіпуновская школа ім. А.В. Луначарського на проста. Уже кілька років на її базі працює експериментальний майданчик АлтГПУ по організації науково-дослідницької діяльності учнів. А якщо винести в окремий розділ регалії Тетяни Янівні, в чистому вигляді залишиться учитель з палаючим серцем, для якого «життя» і «професія» - слова-синоніми. Стажування в Росії і за кордоном - щоб завжди бути на піку вчительського майстерності. І дослідницька робота з невичерпними на вигадку дітьми, чиї імена значаться в списках переможців крайових і всеросійських конкурсів для обдарованих дітей. Саме їх, талановитих чомучок, вона вважає щепленням від професійного вигорання. Як правило, її вихованці беруться за суспільно значущі теми. Так, Павло Крикунов, нині відомий в Росії майстер фотографії, досліджував проблему відтоку населення з села. Дар'я Максименко, яка викладає зараз в класичному університеті, займалася соціальною адаптацією дітей з особливими потребами. Армине Оганесян, чиє ім'я занесено в книгу «Ними пишається Росія», - інтеграцією вірмен в російський соціум. Робота Софії Білоцерківець і зовсім неждано-негадано стала раритетом. Вона збирала по селах мотиви наличників старих купецьких будинків і створила таким чином унікальну колекцію. Під час паводку 2016 року це чудові зразки дерев'яного зодчества були втрачені. І з'ясувалося, що робота обдарованої школярки - єдине джерело, в якому збереглися зображення старовинних дерев'яних елементів.

Ось деякі думки Тетяни Білан з приводу своєї професії.

вибір

«Точно пам'ятаю день, коли вирішила, що стану вчителем. Я сама з Ярового, в 1968 році нас перевели з восьмирічки в середню школу. З колишньої домашньої атмосфери ми потрапили в незнайому, де викладали молоді вчителі. Нашої класною керівницею стала Надія Дмитрівна Боканіна, учитель хімії. Я її любила, все в ній мені подобалося - волосся, красивий костюм, образна мова. Сидячи на другій парті, милувалася, як вона писала на дошці або пояснювала нову тему. Одного разу вона сказала: «Хлопці, сьогодні у нас на уроці буде багато гостей». Клас затих. Ми вже знали, що це відкритий урок. Хлопчаки з Камчатки попросили її роздати питання, щоб встигнути підготуватися за зміну. І тут я завмерла: якщо вона надійде як інші вчителі, мій кумир померкне. А вона обвела клас очима і, посміхнувшись своєю особливою усмішкою, яка могла поставити на місце будь-якого, відповіла: «А чого ви злякалися? Я нічого не боюся і в вас впевнена ». Повернулась і продовжила писати як ні в чому не бувало. Коли пролунав дзвінок, я вже знала, що буду вчителькою ».

Перший крок

«Я добре закінчила школу, і мій батько попросив у директора хімзаводу для мене напрямок на хімфак політехнічного інституту. Але я-то знала, що буду вчитися в педагогічному. У Барнаулі зійшли з ним з поїзда, з собою - матрац і подушка. Йшли по Соціалістичного, якраз повз інститутського корпусу. Сіли відпочити на лавочці, і я татові кажу: «Почекай мене». Він не очікував підступу. Я зайшла до приймальної комісії і віддала документи на найперший стіл. Це був факультет іноземних мов. А потім вийшла і сказала: «Все, залишаюся тут». Папа обурився - він людина старої закваски. Віддав мені матрац з подушкою, «здав» мене в гуртожиток і поїхав, розсерджений. Потім відійшов, звичайно. Іняз я закінчила з відзнакою ».

Біг-Бен на власні очі

«Коли я починала працювати в школі, директор запропонувала мені новий напрямок - англійська в початковій школі. Ми стартували в 1980 році, коли ніхто і ніде ще не робив цього. Працювали самі по собі, в автономному плаванні. Експеримент в Алтайському краї пішов лише через десять років, і тоді наш досвід виявився затребуваним. АКІПКРО запропонував нам пілотувати чудовий підручник під редакцією професора Виноградова «Кембриджський англійська для сільських шкіл», ми займалися цим з 1992 по 1995 рік. У 1995-му групою в двадцять учнів з'їздили під Різдво до Великобританії. У мовній школі Істборна вчилися протягом 3 тижнів. Це був перший виїзд нашої школи в Англії, дуже важливий, що викликав культурний шок. З хлопцями ми побували в регіонах Росії, в Польщі, Чехії, Франції, Німеччини, Бельгії, Ірландії і т. Д. Поїздки складаються завдяки батькам і спонсорам, це досить недешеві проекти, але дорослі йдуть на такі витрати заради дітей. Я впевнена, англійська чудово шліфується в мовному середовищі, там, де Біг-Бен діти можуть побачити на власні очі, а не тільки на обкладинці підручника. Це важливо і для вчителя, і для учнів ».

Про обдарованих дітей

«Люблю розумних дітей. З одного боку, вони безпроблемно, тому що налаштовані на навчання. З іншого - питання задають такі, що не відразу відповіси. Працювати в класах з поглибленим вивченням предметів - велика відповідальність. Нинішню школу розвитку не завжди розуміють і приймають, особливо ті, хто навчався за радянських часів, в «школі пам'яті». Але, хочемо ми цього чи ні, народжується новий тип учня, для якого суб'єктивно важливо навчитися вчитися, шукати знання, осмислювати їх критично. Пізнавати, але бути при цьому коректним. Школа пам'яті - інформаційна база і трамплін для розвитку, а дослідні роботи чудово виводять отримані знання на практичне їх застосування. Так зараз має бути всюди, у всіх школах, до цього і ФГОС зобов'язує. Дітлахи повинні вміти писати проекти. Щоб навчити цьому вчителів і учнів, в Шипунова приїжджають вчені провідних вузів краю ».

«Я не проти, якщо з дослідницькою роботою синові або дочці допомагають батьки, вони разом шукають матеріали. Це тільки зміцнює семью.Недопустімо лише, коли мама і тато повністю все виконують за нього. Кого ми обманюємо? »- переконана Тетяна Білан.

Довідка
Білан Тетяна Яновна - вчитель англійської мови Шіпуновской школи ім. А.В. Луначарського, педагог-новатор. Керує муніципальним центром супроводу дослідницької діяльності. Займається з обдарованими дітьми - учасниками крайових і федеральних конкурсів. Голова Клубу лауреатів премії Губернатора Алтайського краю ім. С.П. Титова, учасниця експертних груп професійного конкурсу «Учитель року Алтаю», лауреат губернаторської премії імені Петра Столипіна 2018 року.