1. Матеріали по темі

Коли наша дитина перейшов в 11 клас, перед нами постала проблема вибору навчального закладу для майбутньої абітурієнтки. Вибираючи вуз, ми якось непомітно вибрали для себе і нове ПМЖ. Через рік саме час підбити перші підсумки.

Білгород - місто добра і благополуччя. Так, звучить смішно, але цей бренд місцева влада розкручують вже не перший рік. І, до речі, цілком результативно, що добре ілюструє міграційний приплив населення. Щорічно в Білгород приїжджають сотні людей з усіх кінців країни. До речі, Приамур'ї не в лідерах. В основному сюди їдуть з Хабаровська, Норильська, Мурманська, Сахаліну і Камчатки. Північно-далекосхідні мігранти в один голос твердять - Біле місто вибрали за близькість до центру країни, м'який клімат, в якому виростає все, крім хіба що ананасів, і сусідство з Самостійної. Від адміністративного центру Бєлгородщини до Москви - 650 км, до українського Харкова - 70, та й Крим, за нашими мірками, під боком. Всього-то якихось півтисячі кілометрів - і ти вже на лазурному березі Ялти або Сімферополя.

Всі ці плюси, безсумнівно, розглядали і ми, вибираючи точку на карті нашої неосяжної Батьківщини. І під кожною позицією я тепер готова підписатися.

Клімат. З огляду на те, які морози були взимку в рідній для нас Амурської області, Білгород здався нам якимось райським курортом. Зимові температури практично не опускалися нижче 10 за Цельсієм, при цьому снігу було стільки, хоч експортує його в Африку. Перші тижні зими ми, як божевільні, постійно ліпили сніговиків. Було дивно - море снігу, а на вулиці цілком собі можна пробути кілька годин, не перетворившись при цьому в крижинка.

Весна тут красна, що і говорити. Та й настає вона саме за календарем, а не як ми звикли - через два місяці після 1 березня. Друга половина квітня - травень тут, вважай, раннє літо. Влітку місто просто потопає в тюльпани. Їх, за даними муніципалітету, з осені було висаджено 1 мільйон штук! А всього квітів різних видів посаджено 3 мільйони. Так що Алла Пугачова зі своїм мільйоном червоних троянд просто відпочиває. У місті величезні поля тюльпанів - жовтих, рожевих, червоних, білих. Видовище не для людей зі слабкими нервами амурчан. Всі ці дні ми ходили, намагаючись вивідати вандалів, які будуть псувати цю чудову красу. Але ж ні, таких тут чомусь не спостерігається.

Втім, таке квіткове пишність буває не щороку. Просто нині Білгород так підготувався до одного з найбільш значущих для себе свят. У липні тут відзначали 70-річчя Прохоровского танкової битви, яке стало переломним в знаменитій Курській битві. Патріотичному вихованню тутешнього населення хочеться присвятити окремі пару рядків. День Перемоги, ветерани та всі, що пов'язано з Великою Вітчизняною війною, - тут святе. І це не гучні слова. Просто воєнне лихоліття прокотилося по цьому місту по-особливому страшно. У 43-му, після звільнення від фашистів, в Бєлгороді з 34 тисяч населення в живих залишилися близько 150 чоловік. Тоді тут були руїни, а практично кожен метр землі став братською могилою. Напевно, тому тут цілий рік навіть в найменшому селі обов'язково горить Вічний вогонь, а біля пам'ятників завжди лежать живі квіти.

При плануванні переїзду потрібно обов'язково подумати про те, де жити і на що жити. Відразу зазначу - в Бєлгороді жити можна, і добре жити теж можна. Головне - не лінуватися, не сидіти в очікуванні дива, а самому будувати своє життя. Умови для цього є. Бєлгородська область - пілотний регіон, який вже ціле десятиліття розвиває індивідуальне житлове будівництво. «На Бєлгородщини модно жити в своєму домі», - ще один бренд, який успішно просувають. Існує кілька пільгових програм вступу в ІЖС: для багатодітних, молодих сімей та т. Д. Але, щоб отримати земельну ділянку для будівництва практично за копійки, потрібно три роки прожити на території регіону.

З відпочинком проблем теж немає. Так, нехай місцеві жителі навіть не чули про наш улюблений Китай, не пробували м'ясо в кисло-солодкому і не знають, що таке пуми, але практично кожна сім'я обов'язково щорічно літає відпочивати по всяких Туреччині та Єгипті. А не хочеться в «олл-інклюзів», можна і в Сочі махнути. Теж недалеко.

Розвинуте сільське господарство дає можливість харчуватися якісними і відносно недорогими продуктами місцевого виробництва. Свининою і птицею Бєлгородська область годує не тільки себе, але половину країни. А зараз регіон посилено займається розвитком тепличного овочівництва. Скоро в магазинах не залишиться турецьких огірків і помідорів. Ставка зроблена на своє, рідне, екологічно чисте. Взагалі, екології та турботі про землю тут приділяється особлива увага. В екологічному рейтингу Білгород займає третю позицію в країні після Карелії і Чукотки. Всі ці бонуси, на мій погляд, наслідок стабільної політичної ситуації. Біля керма двадцять років один губернатор, якого тут любовно називають «татом».

В одному виданні, ще на етапі вибору міста для ПМЖ, я випадково натрапила на статтю про Бєлгороді: «Білгородський заповідник - в ньому вирощується нова порода росіян». Вона була написана дуже зло і їдко. Автор пройшлася по декільком ініціативам бєлгородських влади: заборони святкування «чужого» росіянам західного Дня Святого Валентина, введенню в школах предмету «Основи православ'я», гучної кампанії по боротьбі з лихослів'ям «Мат - не наш формат», зайвої дружбу регіонального уряду і білгородської Митрополії. На перший погляд, така пильна увага до всього духовно-моральному і справді може викликати відторгнення і негатив. Але тепер, через рік життя в цьому «бєлгородському заповіднику», я можу сказати з упевненістю - суспільство обов'язково потрібно виховувати. Нехай іноді і заборонами.

Чергова інноваційна «фішка» обласної влади - солідарне суспільство. Його тут намагаються будувати вже третій рік. Ідея проста - в солідарному суспільстві людям не наплювати один на одного, а якість людських взаємин переходить на новий рівень. І нехай на даному етапі звучить майже як утопія, не виключено, що «фішка» коли-небудь і спрацює. А досвід Бєлгородщини як приклад візьмуть на озброєння інші російські регіони. До речі, те, що маленькі паростки солідарності вже почали пробиватися на вінницької землі, показала страшна трагедія, яка потрясла всю країну. У квітні в самому центрі міста стрілець-одинак ​​холоднокровно розстріляв шістьох людей, двоє з яких - діти. Це небувале для Білого міста подія об'єднало всіх жителів. Цілий тиждень на місце розстрілу люди несли квіти та іграшки. Їх були цілі гори, вище людського зросту. Городяни зібрали сотні тисяч рублів в якості підтримки для сімей загиблих.

Для повноти картини потрібно сказати і про мінуси. Вони, звичайно ж, є. Так, хорошу роботу знайти в Бєлгороді не так-то просто - для цього доведеться побігати. Так, зарплати невеликі, адже тут немає далекосхідного коефіцієнта, тому 25 тисяч на руки вважається дуже пристойним доходом. Так, місцеві жителі приїжджих не дуже шанують. Ще б пак, «понаїхали» тут, понастворювали своїх діаспор, підняли цінник на нерухомість. Так, нових друзів на новому місці в сорок років шукати вже не просто. Все це правда, але будь-які проблеми можна вирішити, якщо ти хочеш їх вирішувати.

Не хочу, щоб мої умовиводи сприйняли як агітацію. Де жити і як жити - кожен вирішує сам. Амурська область для моєї сім'ї назавжди залишиться малою батьківщиною. Місцем, де народилася я, де народилися мої діти, де пройшла велика частина мого свідомого життя. Там, на березі Амура, залишилися моя юність, мої друзі, мої спогади. Звичайно, ностальгія пробиває, а мій робочий день вже цілий рік починається з переглядів сайтів «Амурка» і «Порт Амур». Мені не байдуже, як і чим живуть такі далекі і близькі амурчане.

Я співпереживаю великого горя, яке відбулося в Приамур'ї, радію маленьким перемогам, які іноді трапляються в рідному Приамур'ї, і хочу, щоб Амурська область колись теж стала місцем, куди за кращим життям будуть з'їжджатися люди з усіх кінців країни. Вірю, коли-небудь так і буде!

Матеріали по темі

СТС-Благовєщенськ показав Силу Світу! 01.11.2012, 11:48

Історія однієї прізвища 01.11.2012, 11:20

показати ще